Вивчення декоративно-прикладного мистецтва

План

Вступ

Розділ 1. Характеристика декоративно-прикладного мистецтва

1.1. Розвиток декоративно-прикладного мистецтва в Україні

1.2. Характерні особливості декоративних розписів

1.3. Художня кераміка

1.4. Ткацтво та килимарство

Розділ 2. Вивчення декоративно-прикладного мистецтва України з учнями початкової школи

2.1. Зміст уроків образотворчого мистецтва у початковій школі з використанням декоративно-прикладного мистецтва України

2.2. Аналіз програми образотворчого мистецтва по

вивченню декоративно-прикладного мистецтва

2.3. Методика проведення уроків образотворчого мистецтва

2.4. Декоративно-прикладне мистецтво у позакласній роботі з учнями початкової школи

Розділ 3. Дослідження ефективності впровадження декоративно-прикладного мистецтва України на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі

3.1. Вихідні основи дослідного навчання

3.2. Хід і результати впровадження експериментальної методики в практику навчання

РОЗДІЛ 1.

ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

1.1. Розвиток декоративно-прикладного мистецтва

в Україні

Декоративно-прикладне мистецтво – це особлива галузь художньої творчості, яка підпорядкована своїм законам розвитку, має свою особливу художньо-образну мову. Основна його мета – естетичне освоєння матеріального світу, художнє оформлення довкілля. Митці своїми роботами намагаються естетично прикрасити побут людини, її життєдіяльність, сповідуючи основний принцип єдності краси і доцільності. Водночас декоративно-прикладне мистецтво є образною основою життя, формує естетичні погляди людини, активно впливає на її емоції, думки й почуття.

Декор у перекладі з латини означає «прикрашати». «Декоративність – якісна особливість мистецького твору, що визначається його композиційно-пластичним і колористичним ладом і виступає як одна з форм краси… Тією чи іншою мірою декоративність проявляється в усіх видах просторових мистецтв, а в декоративно-прикладному слугує головною формою вираження змісту і художньої образності… Якість декоративності вимагає особливих прийомів, типу художньо-образного мислення, міфопоетичного ставлення до дійсності».

Народне декоративно-прикладне мистецтво зародилось у первісному суспільстві, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби для існування добувала примітивними знаряддями. Пам'ятки кожної конкретної епохи показують, як люди навчились працювати з природними матеріалами і що з них виготовляти, яку силу надавати їм за допомогою символів-знаків (орнаменту) і що робило звичайні речі побутового призначення творами мистецтва.

На всіх етапах історичного розвитку твори народного декоративно-прикладного мистецтва, залишаючись невід'ємною частиною матеріальної культури, водночас є важливою галуззю духовної культури народу. Основи художнього, духовного, естетичного в них невіддільні від утилітарного, їхня єдність обґрунтовує глибоку життєву правду народного мистецтва.

Народне декоративно-прикладне мистецтво України розвивалось у двох основних формах — домашнє художнє ремесло й організовані художні промисли, пов'язані з ринком. Ці дві форми йшли паралельно, тісно переплітаючись між собою і взаємозбагачуючись, кожна історична епоха вносила свої зміни.

В кінці ХІХ ст. відбулося усвідомлення того, що декоративно-прикладне мистецтво є особливою галуззю художньої діяльності, яка функціонує за своїми законами творення, має особливі засоби художньо-образної виразності та емоційного впливу, свої закономірності розвитку, певні важелі творення навколишнього середовища.

Ефективно заявило про себе українське декоративно-прикладне мистецтво у ХХ столітті, як мистецтво високої естетичної наснаженості, мистецтво, яке дає можливість відчути живий суперечливий і водночас яскраво цілісний процес художнього життя. Зберігаючи зв'язок із традиціями народної творчості минулого, сучасне декоративно-прикладне мистецтво набуває нового змісту, нових властивостей і рис [].

Розвиток декоративно-прикладного мистецтва зумовлений зміною соціально-економічних відносин в суспільстві, переходом виробництва на нові технічні засоби й технології, а також з явищами духовного життя, зацікавленістю творчої інтелігенції народним мистецтвом і його збереженням.

Ці чинники вплинули на формування нових стилістичних форм у декоративно-прикладному мистецтві, стали причиною змін його художньо-образної мови, руйнування його цілісності.

Упродовж віків славиться народне декоративно-прикладне мистецтво Закарпаття, де найбільш поширеними ще й до сьогодні є такі види декоративно-прикладного мистецтва, як лозоплетіння, художня кераміка, іконопис, обробка дерева, шкіри, тканини, вишивка тощо.

Особливо добре розвинене народне декоративне мистецтво у гірських районах Закарпаття. Зародження там національної народної творчості сягає глибокої давнини. Карпатські ліси давали деревину для різьбярів по дереву і бондарів. На гірських пасовищах-полонинах випасались отари овець, з вовни яких ткачі виготовляли декоративні ліжники, оригінальні килими і тканини для барвистого одягу. З місцевої глини вправні гончарі виробляли різноманітний орнаментований посуд — глечики, миски, тарілки, а також кахлі. Окрім того, славляться гуцульські вироби зі шкіри, кольорових металів, широ

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать