Розробка пропозицій по побудові багатоканальних радіопередавальних пристроїв

Розробка пропозицій по побудові багатоканальних радіопередавальних пристроїв

1. Загальні положення

За обраними технічними параметрами радіопередавального пристрою визначають вид та тип генераторних та підсилювальних пристроїв, вид та функціональну схему РПП та його елементів. Вимоги до стабільності частоти коливань визначаються призначенням передавача.

Стабільність частоти є важливою характеристикою автогенератора, що описує його спроможність зберігати постійною у часі миттєву частоту коливань, що генеруються. Припустима нестабільність частоти в заданому відрізку часу є однією з основних вимог до будь-якого радіопередавального пристрою. Нестабільність частоти характеризується відхиленням миттєвої частоти коливань від номінального значення.

2. Види нестабільності частоти

Відхилення частоти коливань автогенераторів можна поділити на два види: регулярні та випадкові.

Регулярні відхилення частоти можуть бути гармонійними і негармонійними. Випадкові відхилення можуть бути стаціонарними та нестаціонарними.

З точки зору впливу на якісні показники радіотехнічних систем відхилення частоти можна поділити на повільні та швидкі. Це розподілення носить умовний характер і виконується по відношенню до параметрів сигналів, що використовуються у кожній окремій радіотехнічній системі.

3. Припустима нестабільність частоти

Повільні відхилення частоти призводять до зміщення спектру сигналу за частотою. В результаті частина енергії сигналу може опинитись за смугою пропускання оптимального фільтру приймального пристрою. Швидкі відхилення частоти призводять до розширення спектру сигналу та зміні його фазочастотної структури. В результаті, окрім втрат енергії сигналу, можуть з'явитися фальшиві максимуми сигналу на виході оптимального фільтру приймального пристрою. Це призводить до неоднозначності та зниження достовірності інформації, що отримується.

Для виключення втрат енергії сигналу необхідно розширювати смугу пропускання приймального пристрою у порівнянні з величиною, оптимальною для виду сигналу, що використовується. Це, у свою чергу, знижує енергетичний потенціал і завадозахищеність радіотехнічних систем, а також погіршує їх електромагнітну сумісність.

Дозволені величини зниження тактико-технічних характеристик радіотехнічних систем по відношенню до їх потенціальних значень є вихідними критеріями для розрахунку.допустимої нестабільності частоти. Вид критерію і чисельне значення допустимої нестабільності частоти сигналу передавального пристрою залежать від призначення радіотехнічної системи, принципів її роботи та інших факторів. Вони визначаються при комплексному проектуванні радіотехнічної системи.

З розвитком радіотехнічних систем вимоги до стабільності частоти автогенераторів безперервно зростають.

4. Дестабілізуючі фактори

Дестабілізуючими факторами називають причини, які викликають відхилення частоти коливань автогенератора. По фізичній природі їх можна розділити на дві групи: технічні та природні.

1. Основними технічними дестабілізуючими факторами є:

а) механічні вібрації деталей коливальної системи і генераторного пристрою;

б) зміна температури, тиску, вологості;

в) зміна живлячих напруг;

г) зміна параметрів навантаження та ін.

Ці фактори є зовнішніми по відношенню до електричних процесів і автогенераторі. Принципово вони можуть бути повністю видалені, але на практиці часто стають основними джерелами нестабільності частоти.

Основними природними дестабілізуючими факторами є:

- дробові;

- теплові;

- флікерні шуми.

За фізичною природою та впливом на частоту коливань автогенератору ці фактори є внутрішніми випадковими процесами. Принципово вони не можуть бути повністю видалені та визначають потенційну стабільність частоти коливань автогенераторів. Визначними вони становляться у тих випадках, коли вплив технічних дестабілізуючих факторів суттєво зменшено.

5. Методи стабілізації частоти

Методи стабілізації частоти можна розділити на дві групи:

- методи параметричної стабілізації;

- методи синхронізації та автоматичної підстройки. Перша група відноситься до прямих методів, переслідуючи мету видалити або зменшити дестабілізуючі фактори. Друга група відноситься до побічних методів, що переслідують мету зменшити нестабільність частоти, не змінюючи величини дестабілізуючих факторів.

До методів параметричної стабілізації відносяться:

- стабілізація напруги джерел живлення;

- термостатирування та термостабілізація;

- герметизація;

- амортизація;

- оптимізація режиму роботи;

- підвищення фіксуючої спроможності шляхом підвищення добротності елементів коливальної системи.

Стабілізація напруг джерел живлення підвищує стійкість режиму роботи автогенераторів. Термостатирування, термостабілізація, герметизація та амортизація зменшують нестабільність частоти шляхом підвищення еталонності коливальних систем автогенераторів. Оптимізація режиму роботи автогенератора по мінімуму зв'язку контуру з генераторним пристроєм та зовнішнім навантаження зменшує нестабільність частоти. Підвищення фіксуючої спроможності коливальної системи шляхом підвищення її добротності в автогенераторах досягається вибором типів і параметрів елементів.

6. Кварцова стабілізація частоти

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать