Хімія в нашому житті

ПЛАН

Хімія в ванній кімнаті 3

Вода. 3

Поверхнево-активні речовини (ПАР) 3

Зубні порошки і пасти. 4

Хімія на кухні 5

Щавлева кислота. 6

Лимонна кислота. 6

Цукор. 6

Синтетична їжа. 7

Хімія у косметичці 8

Лосьони та маски. 8

Крем корисний всім. 9

Руки: догляд і краса. 10

Турботи від поту. 10

Хімія в аптечці 11

Аптечні старожили. 11

Хімія і перша допомога потерпілим.. 14

Рани і забиті місця. 14

Нариви і подряпини. 14

Лікування опіків. 15

Отрути і протиотрути. 15

Хімія в сільському господарстві 16

Хімічні засоби захисту рослин. 17

Гормони росту рослин. 18

Хімія у військовій справі 19

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) 20

Хімія у будівництві 21

Скло. 22

Цемент. 22

Клеї 22

Замазки, ґрунтовки, шпаклівки. 23

Фарби. 24

Покриття та його складові частини. 24

Хімія та запахи. 26

Хімія і одяг. 29

Види тканин. 29

Догляд за одягом. 30

Хімія у портфелі 31

Папір. 31

Олівці й акварельні фарби. 32

Чорнила. 32

Полімери у промисловості і побуті 33

Одержання полімерів. 33

Класифікація. 33

Властивості і найважливіші характеристики полімерів. 34

Застосування полімерів. 34

Список використаних джерел. 35

ХІМІЯ В ВАННІЙ КІМНАТІ

Ні для кого не є таємницею, що вода в нашому житті займає далеко не останнє місце. Величезна кількість води щодня використовується в промисловості й у побуті. Вона є найважливішим елементом у здійсненні санітарно-гігієнічних заходів.

Вода

Водопровідна вода відрізняється від дощової і снігової. Справа в тім, що така вода містить підвищену кількість солей кальцію, магнію, заліза. Ці солі (гідрокарбонати, сульфати, хлориди) прийнято називати солями твердості. Солі твердості, а точніше їхні катіони Ca²⁺ , Mg²⁺ , Fe³⁺ реагують з аніонами жирних кислот, що входять до складу мила, і утворюють мало розчинні сполуки, такі як Ca(C₁₇ H₃₅ COO)₂ й ін. Ці опади забивають пори тканини, роблячи її грубою і нееластичною; вона перестає пропускати повітря і вологу. Псується і зовнішній вигляд виробу: тканина здобуває сіро-жовтий відтінок, блякнуть фарби малюнка. Осілі на тканині "вапняні мила" позбавляють її міцності. У такій воді погано милиться мило, на шкірі утворюється наліт погано розчинних солей, і вона неприємно стягається. Все це означає, що вода тверда.

Ясно, що природну воду із солями твердості треба "пом'якшати".

Щоб позбутися від домішки гідрокарбонату кальцію у воді, варто додати соду чи лугу, прокип'ятити тверду воду. Хімічна реакція між лужними реагентами і кислою сіллю – гідрокарбонатом кальцію приведе до осадження карбонату кальцію. При кип'ятінні гідрокарбонат кальцію руйнується, виділяючи осад карбонату кальцію і вуглекислий газ.

А пом'якшити воду можна, додаючи молочну, винну чи лимонну кислоту.

Для умивання, звичайно, краще використовувати не просто зм'якшену, а м'яку природну (дощову чи снігову) воду, зібрану в місцевості зі сприятливими екологічними умовами, а не у великому місті, де в атмосфері навряд чи не більше забруднень, ніж у твердій воді. Але приходиться бути реалістами, тому, умившись водопровідною водою, протріть обличчя тампоном, просоченим кип'яченою чи навіть дистильованою водою.

Поверхнево-активні речовини (ПАР)

ПАР обов'язково входять до складу будь-якого мила і будь-якого миючого засобу – і для прання, і для миття.

Узагалі говорячи, для прання можна використовувати різні засоби: у якихось випадках підійде і мило, і сода, і пральний порошок. Головне, щоб обраний миючий засіб більш-менш успішно виконував дві функції:

· видалення часток бруду з поверхні, що очищається

· перенос їх у розчин.

Для цього мило чи пральний порошок повинні містити у своєму складі миючі речовини з молекулами, що мають гідрофобну ("водовідштовхувальну") і гідрофільну ("водолюбну") частини. Перша буде взаємодіяти з поверхнею забрудненої тканини, а друга – з водою; частки бруду перейдуть у водяний розчин разом з миючими речовинами. Це ефективніше відбувається в теплій воді.

Способи виготовлення найпоширенішого ПАР – мила були відомі вже в далекій давнині й описані в "Природній історії" Плінія Старшого (23–79 р. н.е., Рим), включаючи навіть одержання твердого мила (використовувалася сода – карбонат натрію, і мило містило катіони натрію) і рідкого мила (замість соди застосовували поташ – карбонат калію). Джерелом жирних кислот служили сало і рослинна олія. Особливо славилося, починаючи з IX і аж до початку XX століття, марсельське мило на основі маслинової олії.

Зараз для виробництва мила використовують не тільки рослинні і тваринні жири, але і синтетичні жирні кислоти, які одержуються з продуктів переробки нафти, а також каніфоль (суміш смоляних кислот із соку хвойних дерев – "живиці").

Вищі сорти мила варять на природній сировині – кокосовій і пальмовій оліях. Такі мила добре розчинні у воді і дають стійку піну, відрізняються низькою лужністю.

У господарське мило,

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать