Софійський собор

Побудований на початку XI століття вітчизняними та візантійськими будівничими й архітекторами, собор Святої Софії в усі часи захоплював і нині захоплює людей як видатний витвір мистецтва, як духовна святиня України. У кожного народу є свої національні святині, які уособлюють одвічне незгасне вогнище його духовності. Для України — це насамперед свята Софія Київська.

Високі духовні ідеали, засвоєні нашим народом разом з прийняттям християнства, повною мірою втілив у собі архітектурно-мистецький образ святої Софії.

Будівництво собору наші давні літописи пов'язують з часом правління великого Київського князя Ярослава Мудрого (1019— 1054). Це був період розквіту Київської Русі — могутньої східнослов'янської держави. Софійський собор будувався як головний храм держави і резиденція Київських митрополитів. Присвячений храм Софії — Премудрості Божій.

Софійський собор був не лише центром духовного, церковного життя, але й життя громадського, політичного і культурного. Тут відбувалися урочисті церемонії посадження князя на київський престол, зустрічі іноземних послів, укладалися угоди про мир. Тут містилася перша рукописна бібліотека, зібрана Ярославом Мудрим. Існували майстерні художників-мініатюристів і переписувачів книг. Біля стін собору збиралось Київське віче, тобто всенародні збори.

Архітектура Софійського собору збереглася з XI століття, але первісний зовнішній вигляд храму змінений перебудовами XVII—XVIII століть. Урочисте п'ятиглав'я, що увінчує центральну частину храму, символізує Христа і чотирьох євангелістів.

Єднання Церкви небесної і церкви земної символізовано пониженням куполів від центральних великих до чотирьох середніх і восьми малих. Увінчаний хрестами компактний 13-купольний масив храму несе в собі ідею освяченої Богом єдності Ісуса Христа і 12 апостолів.

Композиція храму хрещатокупольна. В основі споруди — прямокутник, розділений дванадцятьма сповпами на п'ять нав (поздовжніх коридорів), які перетинаються трансептами (поперечними коридорами). Перетин центральної нави, яка вдвоє вища і ширша бокових, і головного трансепта утворює рівнокінцевий просторовий хрест, над центром якого височіє головний купол заввишки 29 метрів.

Особливу цінність Софії Київської становить настінний розпис XI століття — 260 квадратних метрів мозаїк (зображень, викладених різноколірними кубиками скляної смоли) і близько 3000 квадратних метрів фресок (розпис стін водяними фарбами по сирому тиньку). Це становить менше половини площі первісного стінопису, втраченого упродовж століть. Під час ремонтів і перебудов собору у XVIII—XIX століттях давні фрески неодноразово замальовувались олійними фарбами. Тому, крім мозаїк і фресок XI століття, на стінах собору є окремі твори ХVІІ-ХVIII і навіть XIX століття.

Поєднання мозаїк і фресок у єдиному декоративному ансамблі — характерна риса Софії Київської. Барвисті мозаїки прикрашають купол і головний вівтар.

Головний купол. Христос-Вседержитель. Мозаїка. ХІ ст.

У зеніті (найвищій точці) центрального купола зображений Христос-Вседержитель, який панує над усім простором. Образ Володаря світу величавий і мужній, Його погляд суворий і проникливий. Він ніби бачить душу людини. В лівій руці Христос тримає Євангеліє, а правою благословляє віруючих.

Христос оточений архангелами (духами, створеними Богом), що стоять з чотирьох сторін світу. У мозаїці зберігся архангел у голубому одязі; інших намалював Михайло Врубель олійними фарбами наприкінці XIX століття.

У простінках світлового барабана зображені дванадцять апостолів. Євангеліє в руках апостолів означає просвітлення ними народів словом Божим. З-поміж мозаїчних образів апостолів збереглася тільки верхня частина постаті святого Павла.

Нижче, на парусах (увігнутих трикутниках, які здійснюють перехід до барабана), зображені чотири євангелісти — Іван, Матвій, Марко й Лука. З них у мозаїці збереглося лише зображення святого Марка, який сидить на стільці перед розкритим Євангелієм.

На стовпах перед вівтарної арки знаходиться мозаїчна сцена "Благовіщення", ліворуч — постать архангела Гавриїла, праворуч — Діви Марії.

Архангел Гавриїл приніс Марії звістку про те, що вона має народити Сина Божого Ісуса Христа. Діва Марія зображена в одязі синього кольору з золотом на рукавах, у лівій руці вона тримає червону пряжу, а в правій — веретено. Гавриїл зображений в білому одязі з червоною лілією в лівій руці.

На всіх чотирьох арках знаходяться зображення 40 севастейських мучеників — римських воїнів, яких жорстоко покарали язичники за християнську віру.

У склепінні головного вівтаря — величне зображення Богоматері Оранти, тобто Заступниці людей, за яких вона молиться Богу. Вона перша і головна Молитовниця і Заступниця землі нашої і народу українського. Віками її шанували як захисницю Вітчизни, як Непорушну стіну, яку протягом століть ніхто зруйнувати не зміг. її молитовно підняті руки стали символом вічної молитви, яка несе людям віру, захист і надію.

Богоматір Оранта. Мозаїка. ХІ ст.

Богоматір стоїть на золотавому камені як незламна фортеця Православ'я. І коли під променями світла, які падають на її золоте тло, виблискує і полум'яніє кожен кубик смальти, мозаїчне зображення Діви Марії справляє незабутнє враження своїми ш

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать