Найсмачніші ліки - в лісі

ЛАСОЩІ ЧИ НАЙСМАЧНІШІ ЛІКИ?

Кожен, хто хоч раз ласував лісовими плодами — ягодами чи горі­хами обов'язково запам'ятав їхній неповторний вишуканий смак. Ба­гаті на поживні речовини та вітаміни ці плоди не лише висококалорій­ні, вони передусім цінуються за свої лікувальні властивості.

З поживних речовин, які є в плодах, для людини найбільше значен­ня мають цукрові сполуки, здебільшого це глюкоза та фруктоза. Ліку­вальними, цілющими властивостями відзначаються біологічно активні сполуки — флавоноїди, вітаміни, аскорбінова кислота, мінеральні солі, органічні кислоти, мікроелементи тощо. Загальна кількість корисних для організму речовин у лісових ягодах становить близько 10, а іноді 20 % і більше. Хімічний склад деяких плодів і зокрема наявність у них вітамінів та мінеральних солей ще досліджені недостатньо. Підвище­ною кількістю калорій характеризуються ліщинові горішки, які дають у 2 рази більше енергії, ніж така ж кількість чистого білку із засвоюва­них вуглеводів.

Вживання лісових плодів та ягід збуджує апетит, багато з них мають потогінні, сечогінні та інші лікувальні властивості і часто засто­совуються при багатьох захворюваннях, особливо при гіповітамінозах, запальних процесах, простуді, недокрів'ї тощо. Вони апетитні, аромат­ні, смачні, тому навіть діти залюбки вживають ці ліки, які до того ж не мають побічного впливу на організм.

Наші ліси багаті на дикорослі плоди і ягоди: до 60 видів з них заготовляють на території Радянського Союзу централізовано і не мен­шу кількість збирає населення з власної ініціативи. Бережно ставитись до дарів лісу — завдання кожного, хто прийшов до щедрого зеленого друга на гостину.

Барбарис звичайний — дуже розгалужений кущ з родини барбарисових, вкритий оберненояйцеподібними, тонки­ми, пилчастозубчастими, звуженими в черешок листками, які виро­стають з пазух трироздільних колючок. Дрібні жовті квітки зібрані в пониклі грона. Плід — довгаста, червона ягода.

дводомна — на одному кущі знаходяться тичинкові сережки і маточко­ві суцвіття. Плід — горішок з великою листковидною обгорткою.

Росте на узліссях, у світлих листяних лісах (у свіжих і вологих су-грудках, судібровах і дібровах), на вкритих чагарниками схилах.

Цвіте ліщина в березні—квітні. Збирають улюблені плоди — горіш­ки, які дозрівають у літні місяці. Вони дуже смачні й корисні. До їх складу входить 60 % олії, цукор, гірка речовина танін.

З давніх часів горішки цінили як ліки. З лікувальною метою зби­рають і листки. Вони містять ефірну олію і глюкозид мирицитрин, сахарозу та ін. Листки використовують як сечогінний засіб. З них роблять корисний і смачний чай, який п'ють як сегочінне, при катарах кишок, хворобах печінки. Зовнішньо відвар листя використовують для полоскання горла, додають у ванну при геморої, захворюваннях шкіри.

Шипшина собача — високий розгалужений кущ з родини розоцвітих, вкритий твердими, гострими, серповиднозігнути-ми шипами. Ароматні блідо-рожеві квітки поодинокі або згруповані в рідкі розвилки. Плід — червона м'яка ягода.

Росте на узліссях (у сухих і свіжих суборах, сугрудках і дібровах), уздовж доріг, на схилах, межах, пустирях.

Цвіте в травні—червні. Заготовляють плоди при повній їх стиглості, до настання морозів, оскільки приморожені ягоди втрачають понад 50 % вітамінів. Сушать ягоди спочатку на протязі, потім досушують на плиті або в сушарках. Плоди містять багато вітаміну С, цукру, кислот, дубильні речовини, барвники та ін.

Плоди використовують як вітамінний засіб. Настій їх вживають при недокрів'ї, атеросклерозі, хворобах печінки, шлунка і нирок, при інфекційних захворюваннях, знесиленні й нервовому виснаженні.

Терен звичайний — дуже розгалужений кущ з родини розових з довгими колючками. Листки ланцетні, квітки білі, які зацвітають ще до появи листків, плід — дещо менший від вишні. Темно-червоні з синім нальотом і зеленою м'якоттю кістянки, що мають в'яжучий і терпкий смак, стають їстівними при легкому під­морожуванні.

Росте на узліссях (свіжі й вологі судіброви та діброви), біля доріг, на пагорбах, межах, по чагарниках.

з родини розових з довгими колючками. Листки ланцетні, квітки білі, які зацвітають ще до появи листків, плід — дещо менший від вишні. Темно-червоні з синім нальотом і зеленою м'якоттю кістянки, що мають в'яжучий і терпкий смак, стають їстівними при легкому під­морожуванні.

Росте на узліссях (свіжі й вологі судіброви та діброви), біля доріг, на пагорбах, межах, по чагарниках.

Листки і квітки збирають з березня до травня, а кору — восени. Квітки мають запах гіркого мигдалю, тому що містять ціанистоводне­ву і бензальдегідну кислоти, плоди — глюкозид амігдалін.

Квітки мають помірно сечогінну, послабляючу і відхаркувальну дію. Для очищення крові і лікування шкіряних прищів рекомендують чай з молодих листків суниці звичайної (3 ложки) і квіток терну (4 ложки), їх змішують, беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, настоюють і п'ють по 2 склянки на день. При запаленнях нирок добре діє чай з квіток терну. П'ють його по склянці щоденно протягом 5—8 днів (1 столова ложка на 1 склянку води). Відвари кори і коренів рекомендують при захворюваннях, що супроводжуються високою тем­пературою; з них роблять примочки на рожисті запалення.

У народній медицині глід застосовують при гіпертонії і для поліп­шення серцевої діяльності. Він зменшує збудження центральної нер­вової систем