Агровиробнича характеристика чорнозему південного
Зміст роботи
Вступ
1. Поширення і генезис чорноземів південних
2. Класифікація чорноземів
3. Будова ґрунтового профілю і його морфологічні ознаки.
4. Механічний і агрегатний склад ґрунту
5. Фізичні і хімічні властивості чорноземів південних
6. Сільськогосподарське використання
7. Заходи покрашення родючості ґрунтів
Висновки
Список літератури
Вступ
Ґрунт, за визначенням В.І. Вернадського,— біокосне тіло, тобто таке, що включає як неживу природу Ґрунтоутворюючу геологічну породу, повітря, воду), так і живі організми (коріння рослин, тварини, мікроорганізми). Невід'ємний компонент ґрунту — гумус — специфічна стійка органічна колоїдна речовина, яка надає йому характерного забарвлення.
В.В. Докучаев першим знайшов у ґрунті ознаки природно-історичного тіла, якому властиві свої особливості, історія, закони розвитку. Так, він має характерну будову — профіль, складений генетичними горизонтами, свої морфологічні властивості, тобто свою форму. Ґрунтовий покрив характеризується надзвичайною строкатістю. У подібних природних умовах утворюються схожі ґрунти, що є одним із наріжних каменів вчення про ґрунтоутворення.
Тема реферату: «Агровиробнича характеристика чорноземів південних».
Мета роботи: розкрити агровиробничу характеристику чорноземам південним.
Ми встановили, що для сільськогосподарського використання ґрунтів важливу роль відіграють механічний та агрегатний склад ґрунту, фізико – хімічні та водні, теплові та повітряні властивості. У разі, якщо ґрунтовий покрив незабезпечюється природної родючістю важливим є також проведення агромеліоративних заходів по збереженню і підвищенню їх родючості.
У ході підготовки були використані бібліографічні матеріали та картографічні, проведено аналіз статистичних даних.
1. Поширення і генезис чорноземів південних
Чорноземи південні поширені в північній частині південного Степу. В центральній і південній частині зони вони змінюються каштановими ґрунтами і солонцями.
Територія поширення чорноземів південних розчленована долинами багатьох річок, порізана балками та діючими ярами. Місцевість здебільшого дренована, поверхневий стік супроводжується процесами водної ерозії.
Чорноземи південні поділяють на звичайні (Азово-Причорноморська провінція), міцелярно-карбонатні (Задніпровський і Кримський Степ) і солонцюваті — в зоні переходу ґрунтів до темно-каштанових.
Характерною ознакою чорноземів південних є невелика товщина горизонтів, проникання і фіксація гумусних речовин (50—60 см). На глибині 60—120 см розвинений ущільнений шар буруватого кольору з нагромадженням вуглекислих кальцію і магнію у вигляді білих плям.
Особливістю цих ґрунтів є також наявність гіпсу на глибині 2,5—4 м. У підвищеній північній частині гіпс залягає на глибині 4, а на південь з пониженням місцевості — 2—2,5 м. [2]
Чорноземи південні утворилися за умови чітко вираженого дерново - гумусно акумулятивного процесу ґрунтоутворення. Відбувається він під впливом багаторічної трав'янистої рослинності в умовах помірного вологого клімату і найбільш енергійно на нещільних карбонатних гірських породах.
Помірне зволоження при не промивному типі водного режиму, що характеризується чергуванням низхідних та висхідних потоків ґрунтової вологи, призвело до рівномірного просочування профілю гумусом і вилуговування легкорозчинних сполук і карбонатів кальцію (останній вимивається з верхньої частини). Перехідні до материнської породи горизонти, як правило, збагачені карбонатами кальцію (СаС03 ). Насиченість вбирного комплексу кальцієм та закріплення ґрунтових колоїдів (глини і гумусу) сприяють утворенню агрономічноцінної водостійкої зернисто-грудкуватої структури. Руйнування мінеральної частини не спостерігається.
Саме дерновий процес призводить до формування різних чорноземних ґрунтів, які характеризуються високою гумусованістю, насиченістю кальцієм, нейтральною або близькою до нейтральної реакцією ґрунтового розчину, сприятливими фізико-механічними властивостями
З даних фізико-хімічної і агрономічної характеристики чорноземів України (Таблиця 1.) видно певну відмінність між основними видами ґрунтів степової і лісостепової зон за вмістом гумусу, реакцією середовища, насиченістю основами, кислотністю, вмістом поживних речовин тощо. [7]
Таблиця 1
Характеристика чорноземів півдня України
| Ґрунти | Глибина см. | Гумус % | рН сольової витяжки | Сума увібраних основ мг-екв на 100г ґрунту | Гідрологічна кислотність, мг – екв на 100 ґрунту | Ступінь насичення основами | Поживні речовини, мг на 100 г ґрунту | |||
| валові | Розчинні в слабіла кислотах | |||||||||
| N | Р2 О5 | Р2 О5 За Ареніусом Труогом | К2 О соляної витяжки | |||||||
| Чорноземи опідзолені | 0—10 25—35 50-60 | 3,23 2,56 1,74 | 6,0 6,3 6,8 | 17,7 18,2 21,3 | 2,1 1.6 0,8 | 87 91 95 | 161 117 | 140 820 | 18,3 13,5 | — |