Пропозиція грошей 2

Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка

Інститут міжнародних відносин

РЕФЕРАТ

На тему:

“Пропозиція грошей”

Виконав:

Гунявий Денис

студент 4-ої групи

ІІ курсу відділення МЕВ

м. КИЇВ - 2000 р.

План.

І. Суть і механізм формування пропозиції грошей:

- З точки зору монетарної теорії.

- З точки зору кейнсіанства.

ІІ. Роль державних установ у здійсненні емісійного процесу.

ІІІ Утворення грошей комерційними банками:

- Норма обов'язкового резерву.

- Грошова база.

- Ефект кредитного мультиплікатора.

IV. Висновки.

І. Суть і механізм формування пропозиції грошей.

- З точки зору монетарної теорії.

Монетарна теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативне відношення до їх попиту . Попит і пропозиція грошей розглядається як дві неподільні і водночас протилежні одна одній грані єдиного економічного механізму, через взає­модію яких формуються функціональні структури грошо­вого ринку. Отже монетарну теорію цікавить найперше специфіка спів­відношення між попитом і пропозицією грошей, характер субординації між ними. Ця специфіка містить два протирічливих положення:

- попит на гроші має пристосовуватися до заздалегідь заданої їх пропозиції;

- пропозиція грошей пристосовується до їх попиту.

Зрештою, суть зводиться до того, щоб з'ясувати, яка структурна ланка грошового ринку - попит і чи пропозиція е провідною.

Дана проблема має інший аспект. В економічній теорії вже довго точиться дискусія з при­воду визначення основних чинників, під впливом яких формується пропозиція грошей. Оскільки грошова емісія здійснюється на інституційних засадах (емітенти - від­повідні банківські інституції), то монетаристи вважають, що на відміну від попиту, який визначається внутрішньоекономічними процесами, пропозиція грошей є суто екзогенним[1] чинником економічного розвитку. На положенні про екзогенність грошової емісії базується одна з клю­чових ідей монетаризму з приводу того, що першим поштовхом для зміни кон'юнктури ринку, циклічності його роз­витку є спричинені ззовні економічні зміни у пропозиції грошової маси. На цій же підставі дається суто монетаристське визначення інфляційного процесу: вважається, що ціни завжди пасивно йдуть слідом за змінами пропо­зиції грошей. Отже, пропозиція грошей розглядається монетаристами як суто автономний процес, екзогенний чинник, що не зале­жить від реальних змін у сферах виробництва та обігу товарів і послуг.

- З точки зору кейнсіанства.

Основною відмінністю погляду кейнсіанської теорії на пропозицію грошей є визнання кредитної природи грошової емісії й відповідно - формування пропозиції грошей.

З точки зору виробничого процесу базою грошової емісії є зобов'язання підприємств щодо погашення заборгованості з оборотного капіталу - виплат заробітної платні, витрат на сировину, матеріали тощо. Ця заборгованість виникає через наявну розбіжність у часі між поточними витратами виробництва і отриманням доходів від реалізації виробленої продукції. Ці зобов'язання є невід'ємною складовою відтворювального процесу. Вони безпосередньо входять у технологію цього процесу і складають фундамент утворення і пропозицій різно­манітних форм кредитних грошей. Отже безпо­середнім суб'єктом пропозиції грошей, їхнім фактичним імітентом виступають перш за все виробничі структури. Функції банків у цьому процесі дещо інші. Вони висту­пають у ролі посередників, які лише надають цим процесам відповідної грошові форми.

Внут­рішні боргові зобов'язання держави формуються на іншій кредитній основі. Але й тут можна говорити про об'єктивну базу формування про­позиції грошей. У даному разі не йдеться про економічну оцінку того, наскільки виправданими є ті чи ті боргові зобов'язання держави. Цс вже інший аспект проблеми, що розглядається. Тут важливим є інше. Йдеться про констатацію об'єктивної зумовленості емісійного процесу вказаним чинником.

Подібну функцію в механізмі формування пропозиції грошей виконують і непогашені зовнішні зобов'язання де­ржави . Мається на увазі дефіцит платіжного балансу, що також можна розглядати як відповідну основу гро­шової емісії.

Нововведення у виробничому процесі можуть здійснюватися самофінансуванням - за рахунок прибутку або використання частки амортизаційних фондів, а також через кредити, отримані на відкритому фінансовому ринку. У даному разі йдеться лише про перерозподіл дійсної вартості. Однак у реальному господарському житті досить поширена й інша практика. Коли відбувається не перерозподіл, а утворення банками нової купівельної сили грошей, тобто їх утво­рення з повітря. Коли видаються кредити, які з часом погашаються за рахунок реалізації виробленої продукції. Така практика є досить поширеною і ефективною. Якщо подивитись на історію, то легко пе­ресвідчитись, що в багатьох випадках становлення сучас­ного індустріального потенціалу більшості розвинених кра­їн заходу здійснювалося саме на подібних кредитних за­садах. В даному випадку саме кредит, що не забезпечений ні грішми у вузькому розумінні цього поняття ні заставою, ініціює виробництво

ІІ. Роль державних інституцій у здійсненні емісійного процесу.