Транспортне страхування

Вступ.

Страхування автотранспортних ризиків пов'язане з глибокими економічними і соціальними змінами, що відбуваються в суспільстві в зв'язку з масовою автомобілізацією, зростанням парку автомобілів і інтенсивності дорожнього руху, а також величезними матеріальними втратами в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Щорічно на автомобільних дорогах всіх країн світу в результаті ДТП гине понад 300 тисяч чоловік і біля 2 млн. чоловік одержують травми. Швидкими темпами розвиваються вантажні автотранспортні перевезення як всередині країни, так і в міжнародних повідомленнях. Збільшуються міжміські автобусні перевезення, екскурсійні і туристичні автобусні рейси, росте міжнародний автотуризм. Все це буде сприяти зростанню числа ДТП, втрат при перевезенні вантажу, нещасних випадків з пасажирами і пішоходами на автомобільних дорогах і відповідно матеріальних і соціальних втрат суспільства, населення, комерційних і державних структур.

Світове суспільство, однак, виробило універсальний засіб по відшкодуванню особистої і майнової шкоди фізичним і юридичним особам, постраждалим на автомобільних дорогах, - автострахування, що покриває ризики збитків не тільки учасників транспортного процесу від несприятливих для них обставин, але і третіх осіб, які випадково стали жертвами ДТП. Враховуючи стан і перспективи розвитку автомобілізації в нашій країні, а також зарубіжний досвід страхової справи, можна з певністю сказати, що вже в найближчі роки автострахування займе одне з ведучих напрямків серед інших видів страхування. Однак при його організації і проведенні виникає багато різноманітних проблем правового, соціального, економічного і організаційного характеру.

Страховий бізнес на Україні одержав імпульс до розвитку тільки в останні роки після ліквідації державної монополії “Держстраху” і прийняття Закону України “Про страхування”. Численні комерційні страхові товариства, що функціонують зараз на страховому ринку України і здійснювати страхування автотранспортних ризиків, часто не мають поки що належного досвіду в цьому виді страхування, про що свідчить, з одного боку - висока рентабельність у страхувачів, а з іншого - низький відсоток охоплення поля автострахування.

Страхування в цілому і автострахування, як його складова частина, є інфраструктурою, яка сприяє підвищенню ефективності всіх сфер підприємницької діяльності. Цим і визначається значимість розвитку всіх видів страхування на Україні з урахуванням процесу інтеграції України в світове співтовариство. Розвиток страхової справи в нашій країні повинен базуватися на вивченні і зваженому використанні досвіду промислового розвинених країн, що мають багаторічні традиції по організації страхового ринку, законодавчому регулюванню діяльності страховиків і диверсифікації різноманітних видів страхування.

Однієї з найважливіших проблем створення повномасштабного страхового ринку на Україні є формування сучасної законодавчої бази стосовно до західноєвропейських і американських стандартів, що забезпечує збалансованість інтересів страхувальників і страховиків в проведенні страхових операцій. Надто актуальною проблемою є заохочення до страхування державної і муніципальної власності.

В нинішній час страховий ринок України функціонує на основі прийнятого Закону “Про страхування” і наступних нормативних актів. В його розвитку, однак, найбільш простору правову базу становлять правила і умови страхування, які передбачаються в страхових полісах різноманітних страхових товариств. Аналіз цих джерел і практика їхнього застосування вказує на недосконалість правового регулювання страхових відносин. В області автострахування, наприклад, не врегульовані питання про обов'язкові види страхування, про основні положення правил і умов страхування, про ліміти відповідальності страховиків, про порядок і умови страхування вантажу в внутрішніх повідомленнях. Все це безпосередньо стосується інтересів державних підприємницьких структур.

Теоретичні і правові основи.

Суттєвість страхування перебуває в формуванні певного грошового (страхового) фонду і його розподілу по відшкодуванню шкоди (збитків) його учасниками при нещасних випадках (ДТП), стихійних лихах і інших обставинах, передбачених умовами договору страхування.

В страхуванні беруть участь дві сторони: страховик, що формує страховий фонд і страхувальник (юридичні і фізичні особи), що беруть участь в створенні страхового фонду, оскільки він створюється шляхом певної суми страхових внесків (страхових платежів) і між ними розподіляється сума відшкодування понесеної шкоди. В тих випадках, коли договором страхування передбачена відповідальність страхувальника за шкоду, нанесену третім особам, ця шкода компенсується також з страхового фонду.

На протязі року або будь-якого іншого проміжку часу число одержувачів відшкодування з страхового фонду за понесену шкоду звичайно менш числа страхувальників, т.е. учасників фонду. Тому страховик має можливість відшкодовувати повністю або частково, в залежності від умов страхування, збитки тим учасникам страхових відношень, що їх понесли. Таким чином, чим більше страхувальників залучено до даного виду страхування, тих будуть менші суми внесків кожного страхувальника - учасника фонду, оскільки в формуванні фонду беруть участь всі страхувальники, а відшкодування збитків здійснюється тільки постраждалим особам. Суми відшкодування збитків окремого страхувальника звичайно в багато раз перевищують