Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ

ЗМІСТ.

Стор.

Вступ.___________________________________________________3

1. Поняття, аналіз та шляхи мінімізації кредитного ризику

комерційного банку.____________________________________6

1.1.Поняття та суть кредитного ризику.________________6

1.2.Якісний та кількісний аналіз кредитного ризику._____11

1.3.Шляхи мінімізації кредитного ризику.______________24

2. Аналіз управління кредитним ризиком в банківській установі на основі даних Київської філії АКБ “МТ-Банк”.________________34

2.1.Взаємовідносини комерційного банку з клієнтами.___34

2.2.Загальна оцінка кредитного портфеля КФ АКБ “МТ-Банк”.____________________________________________42

2.3.Способи мінімізації кредитного ризику, що використовуються Київською філією АКБ “МТ-Банк”._52

3. Шляхи вдосконалення мінімізації кредитного ризику комерційного банку._____________________________________68

3.1.Зарубіжний досвід щодо управління кредитним

ризиком комерційного банку.________________________68

3.2.Шляхи покращення мінімізації кредитного ризику в комерційних банках України._______________________72

Висновки.________________________________________________79

Список літератури.________________________________________81

Додатки._________________________________________________84

Вступ.

Економіка україни кінця двадцятого сторічча поставила перед кожним суб’єктом підприємницької діяльності низку нових завдань. Серед найголовніших – управління ризиками. Їх поява обумовлена специфікою та особливостями ринкового механізму, зокрема, свободою дій, яка надається кожному суб’єкту господарювання.

Але слід зауважити, що банківська ситема держави, як і інші сфери економічної діяльності України, перебувають в умовах, які суттєво відрізняються від умов у переважній більшості розвинутих країн своєю складністю. Це зумовлено дією різноманітних факторів : затяжною економічною кризою, незавершеністю нормативно-правової бази, відсутністю стабільних господарських зв’язків, що в свою чергу лише покращує грунт для загострення ризиків.

Поняття банку органічно пов’язане з поняттям ризику, бо банки виконують функцію перерозподілу ризиків фінансового ринку.

Банківські керівники у більшості випадків вирішують як головну не проблему отримання максимального прибутку від операцій, а проблему досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризикованістю операцій.

Ризик є в кожній банківській операції.

Кредитний ризик визначається науковцями як внутрішній ризик в основній діяльності банку.(9, с.54) Його суть полягає у вірогідності збитків від непогашення позичальником основної суми боргу та процентів за кредитом.

Проте невиконання боржником своїх зобов’язань перед банком не обмежується лише несплатою процентів і неповерненням позики. У цьому разі підривається репутація фінансово-кредитного інституту, тому що значний обсяг проблемних кредитів веде до загрози неплатоспроможності банку, яка відлякує потенційних вкладників і інвесторів. Підвищення втрат від позичкових операцій викликає відплив із банку кваліфікованих спеціалістів через зниження обсягу прибутку як джерела їхнього матеріального заохочення. Слід враховувати й необхідність для фінансово-кредитного закладу здійснювати додаткові витрати , пов”язані із стягненням проблемного кредиту, а також те, що певна частина банківського капіталу “мертвіє” в непродуктивних активах, що знижує доходність банку.

Ця проблема виявляється сьогоденною для України, бо закінчився період отримування значних інфляційних прибутків. Перед банками постала необхідність переходу від екстенсивних методів роботи до інтенсивних(таких, що вимагають поліпшення якості кредитного портфеля). А останні в свою чергу передбачають активізацію внутрішнього потенціалу банка. Зупиняючись на кредитуванні, це означає високий професіоналізм при роботі із позичальником, це застосування останніх наукових розробок, та інше.

Особливості кредитної діяльності українських банків тісно пов’зані із загальною економічною ситуацією в країні. Якщо в період 1992—1994 років, за значних темпів інфляції, комерційні банки часто надавали кредити на засадах особистої довіри керівників банку до позичальника, без належного забезпечення застовою, сподіваючись на те, що інфляція і відповідне зростання пасивів покриє можливі негативні наслідки несвоєчасного повернення кредиту, то починаючи з 1995 року ситуація кардинально змінилася. Адже в умовах порівняно низьких темпів інфляції кожен прорахунок у кредитній політиці уже реально загрожує ліквідності й платоспроможності окремого банку.. Очевидно, нині важливого значення набуває якість кредитних операцій (оскільки саме вони приносять найбільшу частку прибутку комерційним банкам), а отже необхідність вдосконалення оцінки і мінімізації кредитного ризику.

Статастичні дані підтверджують таку необхідність.

Нарощення обсягів наданих банками кредитів відбувається на фоні постійного зростання абсолютних значень пролонгованих і прострочених п