Визначення навчальних цілей заняття

Визначення навчальних цілей заняття є одним з головних пи­тань, від вирішення якого залежить методична організація заняття, вибір його форм, методів, засобів навчання та контролю. В цьому сенсі на­вчальні цілі є системоутворюючим фактором, бо, відображуючи кінцеві необхідні результати досягнень студентів, чітко детермінують принципи побудови системи навчання по всіх основних її параметрах.

Тому методична підготовка викладача передбачає перш за все ово­лодіння вміннями визначати навчальні цілі, але диференційовано, відповідно до певних рівнів професійної підготовки або рівнів засвоєння. Зупинимося на цьому питанні детальніше, розглянувши зміст кожно­го з цих рівнів і визначивши правила постановки цілей на кожному з них. Традиційно щодо професійної освіти (по В.П. Беспалько) виділяються чо­тири таких рівні.

І рівень - знання-знайомства, знання на рівні загальних уявлень, за­гальної орієнтації. Володіючи цим рівнем знань, студент не може і не по­винен повноцінно відтворювати знання, а лише повинен бути спромож­ним впізнавати матеріал при повторному сприйманні. Наприклад, читаю­чи підручник, студент впізнає матеріал, який був поданий на лекції. Зва­жаючи на те, що на І рівні засвоєння не передбачається повноцінного відтворення матеріалу, на цьому рівні планується вивчення другорядних, неважливих питань теми, по яких достатньо мати лише загальні уявлення, поверхнево ознайомившись з ними

Якщо в плані теми (або дисципліни) мають місце такі другорядні пи­тання, то плануючи їх вивчення в навчальних цілях, необхідно використо­вувати відповідну термінологію Основними термінами, що відображують кінцевий результат діяльності студента на І рівні є: "ознайомитися", ''мати загальні уявлення". Наприклад: “Ознайомитися з розвитком наукових по­глядів на...

(а = І), або “Мати загальні уявлення про стан проблеми ... і т.п. (а = І).

II рівень —репродуктивні теоретичні знання . Цей рівень засвоєння передбачає, що студент розуміє, пам'ятає і може са­мостійно, логічно деталізовано відтворити зміст теоретичного матеріалу, а також використати його в рішенні стандартних, типових задач Якщо в плані теми заняття (або дисципліни) мають місце питання, що вимагають глибокого теоретичного засвоєння і повноцінного відтворення, при їх пла­нуванні в цілях використовуються терміни "знати" або "засвоїти". Напри­клад: "Знати етіологію і патогенез..., клініку..., методи діагностики...". "За­своїти види..., класифікацію..., будову..., функції... (а = II).

III рівень засвоєння — власне рівень професійних навичок та вмінь. Головною метою професійної підготовки ме­дичного працівника є формування системи професійних вмінь та навичок, що складають основу майбутньої професійної діяльності. Тому в системі професійної освіти ІІІ рівень займає особливе, найбільш вагоме місце.

Навички розуміються як професійні дії, що шляхом повторень, тренінгу стають автоматизованими. Професійна діяльність сучасного ме­дичного працівника вимагає оволодінням широким спектром навичок: сенсомоторних, перцептивних, інструментально-розрахункових. Спе­цифічність та різноманіт-ність системи навичок є однією з головних склад­ностей професії медика.

Професійні навички відносяться до III рівня підготовки, але ниж­чої його сходинки, тому що є відносно простими професійними діями, що входять в структуру вмінь. Навичками є, наприклад: пальпація, перкусія, аскультація, накладання пов'язок, проведення ін'єкцій, виконання лабо­раторно-діагностичних та інструментальних вимірювань, розрахунків, лікувальні маніпуляції та процедури і т.ін.

Плануючи в цілях заняття формування навичок необхідно корис­туватись відповідними термінами, що відображають кінцевий результат практичних досягнень студента. Такими термінами є: "оволодіти", "вміти". Наприклад: "Оволодіти навичками по виконанню...", "Оволодіти методикою…”

Цілі та задачі психолого-педагогічної і методичної підготовки професорсько-викладацького складу медичних вузів

Педагогічна практика вузів щоденно ставить викладачів перед необхідністю вирішення цілого ряду методичних питань, позв'язаних з підготовкою і проведенням лекцій, занять, складання їх методичних роз­робок. Реально ці питання в медвузах частіше всього вирішуються на ос­нові кафедральних методичних традицій, причому вирішувати їх прихо-диться спеціалістам профільних кафедр, які не мають достатньої підго­товки в області педагогіки, психології та методики викладання.

Підготовка і проведення лекцій, практичних, семінарських за­нять, складання їх методичних розробок у вищій методичній школі вима­гає від викладача певної системи професійних психолого-педагогічних, методичних знань, навичок і вмінь, що відповідають сучасним вимогам педагогічної діяльності.

В цій системі необхідно виділити основну її частину, що визна­чає необхідний базовий рівень психолого-педагогічної і методичної підго­товки сучасного викладача.

Ця частина включає в себе систему методичних умінь, що за­безпечують педагогічно і психологічно грамотну організацію навчального процесу на різних його етапах. До їх числа відносяться:

- вміння визначати актуальність навчальної теми, її про­фесійну значимість, створити позитивну мотивацію щодо її вивчення;

- вміння визначити навчальні цілі лекцій, практичних, семінарських занять, чітко диференц

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать