Собаки - вірні друзі людей

УРОК З біології

на тему:

“Собаки - вірні друзі людей”

Виховна година, вечір біології

Тема: «Вірні друзі» (із серії «Брати наші менші»).

Мета: узагальнити знання учнів про значення собак у природі та жит­ті людини, вплив діяльності лю­дини на видовий склад та чи­сельність ссавців; удосконалити вміння школярів розпізнавати породи собак на зоокартинках, листівках, порівнювати їх між со­бою; виховувати чуйне ставлення до братів наших менших.

Обладнання: фонозаписи творів та пісень про природу, виставка ма­люнків «Мій улюбленець», зоокартинки порід собак.

Під час підготовки до заходу можна провести конкурс оповідань, віршів про собак, а якщо дозволяють умо­ви — виставку собак з розповідями учнів про своїх домашніх тварин.

1-й учень. У давні часи в Ірландії го­ворили: «Дім без собаки або кіш­ки — дім без любові та радості». А й справді, для чого люди заводять собак? Є на те різні причини: одні прагнуть мати надійного вартового у дворі, інші — надійного помічни­ка на полюванні, деякі бажають ви­ростити розумного собаку й пере­дати його на службу прикордонни­кам. А люди похилого віку або самотні заводять собаку для того, щоб мати поруч із собою друга.

Тисячі років собака заслужено ко­ристувався славою кращого друга й помічника людини. Письменни­ки, поети, вчені в усі часи та в усіх країнах прославляли собаку за його відданість та любов до людини, яка його виховала.

2-й учень. Собака — перша домаш­ня істота, яка з'явилася біля люди­ни. Предками собаки були різні ви­ди вовків.

Приручення собаки відбувалося приблизно 15 тис. років тому, в епо­ху первісної людини — в кам'яному віці. А нині ми маємо чимало різних порід собак, іноді таких несхожих між собою, що нам важко повірити в те, що вони належать до одного виду. Ну от хоча б для порівняння мексиканська собачка чи-хуа-хуа, яку можна посадити в склянку, й дог або сенбернар величиною з теля.

У наш час усі породи собак поділя­ються на три основні групи: служ­бові, мисливські й декоративні (кімнатні). (Читає вірш про собаку.)

3-й учень. Углиб Альп можна потра­пити через численні перевали. На висоті понад 2 тис. метрів над рів­нем моря протягом восьми-дев'яти місяців панує зима, а холод і лід та сніг можуть бути й улітку. Після сні­гових хуртовин люди брали із со­бою лопати й палки та йшли в гори розшукувати потерпілих або ман­дрівників, які заблукали. І тут на допомогу людям прийшли собаки.

Сенбернари були виведені в XIII-XIV ст. у гірських районах Цен­тральної Європи. Значна заслуга в створенні цієї породи належить монахам монастиря Святого Бернара, від якого собаки й отримали свою назву. Це одна з найбільших порід собак. Вони століттями ви­користовувалися для пошуку й ря­тування людей, які заблукали у го­рах, сенбернари врятували тисячі людей. Нині собак-шукачів дово­зять до місця події на санчатах або вчать стрибати з парашутом з літа­ка — так вони економлять сили й час для пошуку. Серед собак-шукачів є такі, що врятували по 35-40 чоловік. Рекордсменом серед них став Баррі. Він врятував 40 чо­ловік. Про нього писали в газетах, журналах; про нього розповідали легенди.

4-й учень. У 1812 р. Наполеон після своєї поразки в Росії розпочав ра­зом зі своєю армією відступ у Фран­цію. Вимучені солдати почали тіка­ти. Деякі з них тікали через Швей­царію в теплу Італію. Один з дезер­тирів опинився в районі Великий Сен-Бернар. На шляху він упав у за­сніжену розщілину і змучений за­снув під сніговою ковдрою. Там йо­го й відшукав Баррі, відкопав і зі­грів. Коли врятований прийшов до пам'яті та відкрив очі, він побачив перед собою засніжену морду вели­чезного собаки. Чоловік злякався, подумав, що то вовк, вихопив ніж і вдарив ним собаку.

5-й учень. Важкопоранений пес діс­тався до монастиря. Там йому обро­били рану та відправили на лікуван­ня. Пес вижив. Однак після пора­нення, слабкості та старості пес так і не повернувся до рятування лю­дей. У цьому ж році Баррі не стало.

А через кілька десятиріч, у 1899 p., в Парижі було відкрито величезний пам'ятник Баррі. На постаменті бу­ло вирізьблено його ім'я. Великий собака-сенбернар, а на його спині, міцно тримаючись за шию, сидить маленька дівчинка. У центрі поста­менту знаходиться напис: «Він уря­тував 40 чоловік і був убитий 41».

Інсценізація казки Кіплінга «Кішка, що гуляла сама по собі»

6-й учень. А ось ще одна історія про відважних собак. На заході Аляски є містечко Ном, яке заснували шу­качі золота. У січні 1925 р. тут, як і по всій Алясці, лютувала тривала заметіль. У цей же час єдиний лікар містечка перебував у тривозі. Він виявив, що серед мешканців розпо­чалося захворювання на дифтерію. Урятувати могла лишень проти­дифтерійна сироватка. Лікар зв'я­зався по телефону з мером міста. Сироватку могли доставити в таку заметіль тільки на собаках (цю від­стань в 1 тис. км собаки могли по­долати за дев'ять діб). Було виріше­но, що контейнер із сироваткою повезуть зі зміною собачих упря­жок.

7-й учень. Останній відрізок цієї ге­роїчної подорожі-естафети припа­ло пройти упряжі каюра Гуннара Кассона. Упряж з 13 собак вів во­жак Болто. Дорога пролягала через частину затоки. А тут ще трапилася біда. Буревій зламав кригу. Якщо йти в обхід, то це ще зайвих 200 км. І каюр вирішив іти по дрейфуючій кризі. Він спрямув

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать