Жіноча статева система

До внутрішніх жіночих статевих органів (organagenitaliafemininainterna) належать яєчники, матка, маткові труби, над'яєчники, піхва.

Яєчник (ovarium) — парна жіноча статева залоза, яка за формою і роз­мірами нагадує мигдалевий горіх (довжи­на — 2,5 см, ширина — 1,5 см, товщина — 1 см). Яєчник має матковий і трубний кінці, присередню, бічну поверхні і два краї: вільний, обернений до черевної порожни­ни, та брижовий, яким орган за допомогою брижі яєчника фіксується до пристінкової очеревини. Яєчник зв'язаний з маткою щільним тяжем, що складається переваж­но з гладкої м'язової тканини, — власною зв'язкою яєчника (lig. ovarii proprium).

Яєчник складається з кіркової та моз­кової речовини — кори (cortexovarii) і мозку (medulla ovarii) яєчника. У стромі кори закладено різного ступеня розвитку фолікули, що містять жіночі статеві кліти­ни — яйцеклітини. Спочатку це вузли­кові скупчення недиференційованих клі­тин, розташовані ближче до брижового краю, що називаються первинними фолі­кулами яєчника. У міру дозрівання фолікули поступово підходять до поверхні — вторинні фолі­кули, всередині їх утворюється пухирець, наповнений рідиною — третинні (пухирчасті) фоліку­ли яєчника. Третинний фолікул ви­ступає над поверхнею яєчника, лопається, і яйцеклітина виходить у порожнину оче­ревини.

У тих випадках, коли не настає вагіт­ність, на місці фолікула, що лопнув і спо­рожнився, формується циклічне (менструальне) жовте тіло, а потім внаслідок рубцювання – білувате тіло. Пр зачатті утворюється жовте тіло вагітності, що відіграє важливу внутрішньосекреторну роль під час ембріогенезу.

Топографічна анатомія . Яєчник розташований у порожнині малогoтаза. Він межує згори із зовнішніми клубовими судинами та великим попере­ковим м'язом, знизу — з матковою арте­рією, спереду — з широкою зв'язкою мат­ки, ззаду — з внутрішньою клубовою ар­терією та сечоводом.

Кровопостачання: яєчникові артерії, що відходять від черевної части­ни аорти, і вени, з яких права впадає в нижню порожнисту вену, а ліва найчасті­ше вливається в ліву ниркову вену. Крім того, яєчник отримує кров від гілок маткової артерії.

Лімфатичні судини несуть лімфу до поперекових та внутрішніх клу­бових лімфатичних вузлів.

Іннервація: гілки черевного, нир­кового, аортального та нижнього підчеревного нервових сплетень.

Матка (uterus) — не­парний порожнистий м'язовий оріан гру­шоподібної форми, розташований у порож­нині малого таза між сечовим міхуром спереду і прямою кишкою ззаду. Довжи­на матки близько 8 см. У матці розрізня­ють масивне дно, спрямо­ване догори і вперед, трохи сплюснуте спе­реду назад тіло і шийку, яка утворює з тілом тупий кут, відкритий вперед, і спускається до порожнини піхви (піхвова частина шийки матки). Матка має дві поверхні (міхурову й кишкову), які відділені одна від одної правим і лівим краями. Кут між дном і краєм називається рогом, який сполучається з матковою трубою.

Порожнина матки на лобовому розрізі має вигляд трикутника, верхівка якого обернена донизу і продов­жуєnься в канал шийки матки. Починається канал у зву­женій частині магки, яка називається пе­решийком, де розрізняють два внутрішніх вічка матки (анатомічне й гістологічне). У порожнині матки є три отвори, два з яких ведуть у мат­кові труби, та один (нижній) вічко матки, що відкривається в піхву.

Стінка матки складається з сероз­ної з підсерозним прошарком, м'язової і слизової оболонок.

Серозна оболонка, або периметрій, переходить з се­чового міхура на передню стінку матки, починаючи з середини її шийки і утворю­ючи при цьому міхурово-маткову загли­бину. Потім, щільно зростаючись із мязовою оболонкою, вона вкриває дно, кишкову поверхню тіла та шийку матки й невеликий відрізок задньої стінки піхви. Звідси вона перехо­дить на пряму кишку, утворюючи глибо­ку прямокишково-маткову заглибину. Вкривши міхурову і кишкову поверхні матки, маткові труби, круглу зв'язку мат­ки, очеревина утворює дуплікатуру, яка переходить у пристінкову очеревину малого таза й розділяє його порожнину на передню і задню частини. Ця дуплікатура дістала назву широкої звязки матки, на задньому листку якої міститься яєчник її частина на рівні яєч­ника називається брижою яєчника, маткової труби — брижою маткової труби, матки — брижою матки її нижня частина називається кардинальною зв'язкою, або поперечною звязкою шийки матки. На рівні нижньої третини матки листки широкої зв'язки розходяться. Між ними залягає жирова тканина, що нази­вається приматковою клітковиною, або параметрієм.

М’язова оболонка матки, або міометрій, тов­ста (у невагітної статевозрілої жінки до 2 см) , щільна і складається з трьох шарів міоцитів, які переплітаються між собою: зовнішнього переважно поздовжнього, се­реднього колового і дуже слабкого внут­рішнього поздовжнього.

Крім широкої зв'язки матку фіксують ще три парні зв'язки, які містять міоцити та сполучнотканинні волокна, а саме: власна звя'зка яєчника, кругла зв'язка матки та прямокишково-матковий м'яз.

Кругла зв'язка матки починається від верхнього відділу краю матки, проходить між листками широкої зв'язки матки до глибокого пахвинного кільця, проникає до пахвинного каналу і, вийшовши через поверхневе пахвинне кільце, фіксується в клітковині лобкового підвищення.

Топографічна анатомія . У порожнині малого таза матка займає майже центральне положення, і в нормі дно матки не виходить