Змішані перевезення

Міжнародні договори. В останні десятиріччя все гострі­шою стає необхідність врегулювання прямих змішаних пере­везень вантажу ("від дверей до дверей"). Особливо зацікавлені У стабільному правовому регулюванні змішаного перевезення морські перевізники. Адже вони, як правило, не можуть самі здійснювати таке перевезення без використання інших видів транспорту (залізничного, автомобільного, повітряного, трубопровідного, внутрішньоводного). Таким чином виникає необ­хідність ефективного міжнародного співробітництва стосовно узгодження діяльності різних видів транспорту.

Змішані перевезення виконуються за єдиним транспортним документом різними видами транспорту. Деякі держави Євро­пи, а саме: Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, колишні НДР, СРСР та Чехословаччина 14 грудня 1959 p . уклали Уго­ду про міжнародне пряме змішане залізнично-водне вантажне сполучення. Ця Угода була укладена з метою найбільш раціо­нального використання залізничного та водного транспорту, оскільки перевезення здійснювалися і по ріці Дунай у межах договірних держав. Було домовлено, що умови перевезень вантажів, права та обов'язки, що випливають з них, умови відповідальності, взаємовідносини між залізницями, дунай­ськими портами та судноплавними підприємствами з однієї сторони, й відправниками та одержувачами вантажів, з іншої, а також тарифні питання та відносини між залізницями, ду­найськими портами й судноплавними підприємствами регу­люватимуть правила та інструкції, узгоджені транспортними міністерствами та міністерствами зовнішньої торгівлі договір­них держав.

Оплата транспортних видатків за перевезення вантажів проводиться відповідно до умов поставок між зовнішньотор­говельними організаціями договірних держав. Розрахунки між залізницями, дунайськими портами та судноплавними підпри­ємствами повинні здійснюватися відповідно до платіжних угод між державами, що домовляються. Певною мірою ефек­тивне міжнародне співробітництво щодо перевезень різними видами транспорту відображають згадувані Гамбурзькі прави­ла 1978 p . Вони зближують правовий режим відповідальності морського перевізника за вантаж з правовим режимом відпові­дальності перевізника, який існує на інших видах транспорту.

Але у процесі змішаного перевезення виникає необхідність регламентувати правовий статус такого організатора переве­зення різними видами транспорту, який прийняв би на себе одночасно відповідальність за збереження вантажу на всьому шляху слідування, охоплюючи його перевантаження та пере­валювання. Цією особою є "оператор змішаного перевезення". її правовий статус регулює Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24 травня 1980 p . Відповід­но до її норм термін "оператор змішаного перевезення" озна­чає будь-яку особу, яка, по-перше, від власного імені чи через іншу, діючу від його імені, особу укладає договір змішаного перевезення і є стороною у договорі, а не агентом, або робить це від імені вантажовідправника чи перевізників, які беруть участь в операціях змішаного перевезення, і, по-друге, прий­має на себе відповідальність за виконання договору. Тобто вантажовідправник укладає договір не з фактичними перевіз­никами, а з оператором. Різні перевізники також вступають у взаємовідносини з оператором, а не з відправниками і ванта­жовласниками. Оператором може бути як один з перевізників, так і будь-яка інша особа, яка спеціалізується у галузі транс­портних послуг, наприклад, експедитор. Договір міжнародно­го змішаного перевезення вантажу називається договором СТ (інакше: документ СТ). Він посвідчує умови договору переве­зення, прийняття оператором вантажу, його обов'язок доста­вити вантаж до місця призначення. У документі СТ вказують про його оборотність або необоротність. Оборотний документ може бути ордерним або на пред'явника. Вказані та інші по­ложення відображені у Міжнародних правилах, які належать за документом до змішаного перевезення вантажів 1973p., й оприлюднені Міжнародною торговою палатою в Конвенції ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980p. і типових формах документа СТ, що застосовують на практиці. Крім звичайно використовуваних у перевізних документах відомостей, договір СТ повинен мати інформацію про:

1) місце і дату прийняття вантажу оператором СТ;

2) дату або період доставления вантажу в місце призначен­ня, якщо вони узгоджені сторонами;

3) оборотність чи необоротність документа СТ;

4) провізні платежі по кожному виду транспорту, якщо во­ни узгоджені, або провізні платежі, у т. ч. валюту, в тій частині, яка повинна бути сплачена вантажоодержувачем, або про те, що платежі зроблено вантажовідправником;

5) передбачуваний маршрут, види транспорту і місця пе­ревантаження, якщо вони відомі на момент видання доку­мента СТ.

У документі СТ зазначають, що на здійснюване міжнародне перевезення поширюється дія Конвенції ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980 p. Будь-які умови догово­ру СТ, які суперечать цій Конвенції і можуть зашкодити ван­тажовідправнику або вантажоодержувачу, є недійсні.

У зазначеній Конвенції 1980p. відособлені норми про від­повідальність оператора змішаного перевезення, його служ­бовців, агентів, вантажовідправника. Відповідальність перевіз­ника будується за так званою "сітковою системою" або "єди­ною системою відповідальності". Пе