Краснуха 2

ПЛАН

1. Визначення

2. Етіологія

3. Епідеміологія

4. Потогенез і патоморфологія

5. Клініка

6. Діагноз

7. Лікування і профілактика

Краснуха – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом краснухи, передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується помірною інтоксикацією, незначним катаральним запаленням слизових оболонок очей і носа, дрібно плямистою екзантемою, генералізованою лімфаденопатією, головним чином потиличних лімфатичних вузлів.

Етіологія. Вірус краснух належить до роду Rubivirus, родини Togaviridae. Його розмір 60-70 нм, він містить РНК, найрамінідазу, гемаглютинуючий і комплекментзв’язуючий антигени. Відомий один антигенний тип вірусу. Культивується у первинній культурі клітин амніону людини, культурі клітин нирок кролика. У зовнішньому середовищі збудник нестійкий, чутливий до сонячного світла, термолабільний, швидко гине при висиханні, під дією УФО і дезинфікуючих засобів. При заморожуванні зберігає свою життєдіяльність протягом кількох років.

Епідеміологія. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина, яка заразна наприкінці інкубаційного періоду і протягом 2-5 днів після початку висипань. На одного хворого з явними ознаками хвороби припадає двоє хворих з субклінічними формами. Останні найбільш небезпечні в епідеміологічному відношенні. У дітей з вродженою краснухою вірус персистує протягом 12-28 місяців, у зв’язку з чим вони стають джерелом інфекції для старших дітей і неімунних дорослих, у тому числі вагітних жінок.

Механізм передачі інфекції – повітряно-краплинний, можливий також транс плацентарний. Сприйнятливість до краснухи висока, найчастіше хворіють діти дошкільного і шкільного віку. У закритих колективах, наприклад в інтернатах, хворіють до 100% сприйнятливих осіб, в домашніх умовах – 50-60% сприйнятливих членів родини. Діти у віці до 6 місяців уникають цієї недуги, оскільки більшість з них мають імунітет, успадкований від матері. Максимальна захворюваність відзначається переважно в зимово-весняний період.

Перенесена хвороба залишає стійкий імунітет.

Патогенез і патоморфологія. Вірус проникає в організм через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, розмножується в лімфатичних вузлах, а через 6-8 днів після зараження потрапляє в кров. Вірус уражує ендотелій судин, спричиняє їх підвищену проникність, набряк і геодинамічні порушення у тканинах. У клініці це проявляється катаральним синдромом, інтоксикацією. В ендотелії судин поверхневих шарів шкіри вірус спричиняє вогнищеву запальну реакцію, яка зумовлює появу висипу. Через 2-3 дні після цього в крові з’являються вірус нейтралізуючі антитіла, що приводять до звільнення організму від збудника та формування напруженого і тривалого імунітету.

Вірус краснухи має тропність до ембріональної тканини. Його тератогенний вплив проявляється у вигляді локального пригнічення мітотичної активності клітин, що призводить до сповільненого їх поділу і порушення внаслідок цього нормального розвитку організму. У ранні строки вагітності вірус спричиняє різні пороки розвитку ембріона, залежно від того, який орган розвивається в даний період: 2-9-й тиждень вагітності – пороки органу слуху, 3-11 тиждень – мозку, 4-7-й тиждень – серця, 4-10-й тиждень – органів зору, 10-12-й - твердого піднебіння тощо. Таким чином, найнебезпечнішим для розвитку плода є вкорінення в його тканини вірусу в першому триместрі вагітності. У цьому випадку розвивається хронічна інфекція, при поділі клітин створюються їх інфіковані клони зі значною кількістю ушкоджених хромосом, що призводить до швидкої загибелі клітин, Ушкодження тканин плода посилюється за рахунок гіпоксії внаслідок ураження судин плаценти і геодинамічних розладів у ній.

Клініка. Інкубаційний період триває 14-15 день, найчастіше – 16-18 днів. Продромальні ознаки – млявість, незначні нежить і кашель – нерідко проходять непоміченими. Температура тіла субфебрильна, рідко підвищується до 38^о С. Загальний стан хворого майже не змінюється.

У перший день хвороби з’являється висип – характерна ознака краснухи, а іноді її перший симптом. Він з’являється на лиці і протягом кількох годин поширюється без будь-якої послідовності на все тіло і кінцівки. Характерна його переважна локалізація на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, сідницях. Висип дрібно плямистий, діаметром 2-4 мм, рідше – плямисто-папульозний (у дорослих), блідо-рожевого кольору, круглої або овальної форми, з чіткими контурами, гладкою поверхнею, на незміненому тлі шкіри. Висип при краснусі дрібніший, ніж при кору, тенденції до злиття елементів немає. Зникає через 1-3 дні, не залишаючи ні пігментації, ні лущення.

Патогномонічним для краснухи є збільшення всіх периферичних лімфатичних вузлів, особливо потиличних, завушних і задньошийних. Жодна хвороба не супроводжується таким значним збільшенням, ущільненням і часто болючістю цих груп вузлів. Збільшуються вони не пізніше як за 24 год. до висипання на шкірі. Збільшення лімфатичних вузлів – перший найбільш тривалий симптом краснухи, оскільки утримується протягом 2-3 тижнів після зникнення висипу, а інколи й довше. Будь-якої відповідності інтенсивності висипу і лімфаденіту не спостерігається. Лімфаденіт є сталою ознакою краснухи, проте висипу може й не бути.

У розпалі хвороби можливі ознаки катарального запалення верхніх дихальних шляхів у вигляді незначного нежиті і кон’юнктивіту. На відміну від кору, світлобо