Таємниці СНУ

Реферат з медицини

ТАЄМНИЦІ СНУ

Дехто твердить, що не бачить уночі жодних видінь. Такі люди помиляються, бо ті приходять зав­ше до кожного, хто спить, але часто стираються з пам'яті, коли ми просинаємось (поки що єдині виявлені на Землі істоти, котрі не бачать снів, це, як довели науков­ці зі США, — крокодили).

Що ж таке спання і його не­одмінний супутник сон? Мабуть, не лише звичайний дар природи й життєва необхідність, без якої й саме наше існування було б не­можливим. Декотрі вчені схиля­ються до думки стародавніх міс­тиків і їх новітніх послідовників, що сон є найприроднішою мож­ливістю для кожної людини ще за життя в її щільному фізично­му тілі торкнутися до інших сві­тів (планів життя, потойбіччя. паралельних реальностей, косміч­них рівнів свідомості тощо — називайте як завгодно) з тим, аби в час остаточного переходу в тонкий світ після смерті ;ми вже були дещо готові, принаймні тео­ретично, в підсвідомості, до існу­вання в інших сферах буття. Сло­вом, йдеться про те, що сон мож­на вважати лише тілесним відпо­чинком від трудів праведних ден­них. Швидше, він є одним із ви­дів праці людської душі над пі­знанням себе й довколишніх сві­тів.

Якщо стати на бік цієї точки зору, то маємо визнати, що, крім звичного нам тримірного світу, в якому живемо і який сприймаємо всіма п'ятьма органами відчуттів, існує й інша реальність (чи й де­кілька їх), для ознайомлення з якою нам і дарований сон. І ми кожної ночі — від народження і до смерті — блукаємо в цьому нематеріальному світі, спілкуємо­ся з вищими сферами (або й, у гіршому разі, з нижчими) і так повніше осягаємо реальність усесвіту. Сама ж потреба у сні дово­дить, що люди назагал не можуть обійтися без такого спілкування. Коротше кажучи, ми, згідно з цими поглядами. — на третину свого життя ніби й не тутешні, а якісь ефірні істоти, котрі щоночі здій­снюють польоти в тонкому тілі (тобто душею) у певних позача­сових та позапросторових субстан­ціях, аби брати участь у тамтеш­ніх дійствах...

Словом, тут є поле для фанта­зії, роздумів, творчої уяви. Існує велика кількість літератури на цю тему — від стародавніх манускрип­тів до творів сучасних учених, звідки однозначно випливає, що сон є природним вікном для сприйняття безконечної кількості енергетичних реалій, котрі взаємопересікаються в нас і де живуть в одному вузлі й наші минуле, сьогодення та буду-чина, і наше життя зі смертю і т. ін. За тими ж джерелами, сон — це один із найдоступніших кожно­му інструментів для розкриття таїн буття й людини. Крім нього, існу­ють ще як мінімум два способи — медитація, де подібного досягаєть­ся вольовим зусиллям, і високий рівень свідомої духовності (до нього сягали зокрема християнські свя­ті), коли людина являє собою внут­рішній океан непорушного Божес­твенного спокою І, перебуваючи в самій гущі земних подій, може водночас свідомо переміщатися в усіх без винятку планах всезагальної реальності...

Одначе ми не будемо занурю­ватися ні в численні духовні прак­тики для досягнення такого стану, вироблені найкращими представни­ками людства в різні віки, ні в методики того, як навчитися ке­рувати своїм сном і зробити польо­ти в тонкому тілі свідомішими. Бо на цьому етапі нашої розмови про одну з таємниць земного буття людини на нинішньому рівні наших знань про себе важливіше інше. Варто знати, що головною і визначальною для правильності нашого сну є вже сама мить за­синання. Бо в цей момент так званий психічний центр особи, котрий є в кожного поряд із сі­мома основними чакрами — нер­вово-енергетичними вузловими пунктами у структурі людини як біопольової сутності, спрямовує душу туди, де нам потрібно отри­мати важливу інформацію чи «про­робити», скажімо, деякі потойбіч­ні причини наших прийдешніх по­дій, які ще мають статися з нами і котрі «недосяжні» для розгляду денною свідомістю тощо. Нерозу­міння особою важливості цього чи якісь зовнішні перешкоди для нор­мального перебігу самого процесу призводять до того, що ми часті­ше допустимого «падаємо» в нижчі пласти буття (астрал, інфернальні плани...), наповнені жахливими на вигляд і шкідливими для людської психіки енергетичними сутностями. Цьому, до речі, сприяють іноді й прийняття надмірної кількості їжі безпосередньо перед сном, пере­гляд справжніх «фільмів жахів», негативні думки на адресу інших людей і т. ін. Тим-то за твер­дженням, скажімо, живої етики, ліпше переходити до сну з молит­вою в серці, побажанням світові всього доброго, чи, лягаючи спа­ти, настроювати себе на спілку­вання з Богом уві сні. Занадто часте перебування в інферно зне­силює душу, і це реалізується на рівні фізичного тіла у вигляді розладів роботи тих чи інших ор­ганів, поганого настрою чи само­почуття, ранкової втоми тощо.

Отже, з усього сказаного вис­новуємо одне — необхідно, як це робили наші батьки, бабусі й діди, молитися перед сном. Бо видіння, навіть на думку «тверезих» учених, — це не результат сну, а його мета.

Переважна більшість дослідників вважа­ють, що сон — це друге життя, в якому відпо­чиває фізичне тіло, але працює підсвідомість. Психологи стверджують, що за «сонними» звичками можна відслідкувати характер і звич­ки людини. Наприклад, якщо людина і влітку натягує на себе пухову ковдру, це означає, що їй не вистачає в житті душевного тепла. Якщо спить, «згорнувшись калачиком», значить, підсвідомо приймає захисну позу, нікому не роз­криває себе. Упевнені в собі сплять на спині — це королівська поза. Якщо людина уві сні обій­має того, хто спить поряд, — це ознака турбо