Гострі отруєння

РЕФЕРАТ

на тему:

“Гострі отруєння”

Отруєння.

Отруєння – група захворювань, обумовлена, впливом на організм отрут різного походження. Можуть бути гострими, хронічними, виробничими, харчовими, лікарськими й ін.

Будь-яка хімічна речовина, внесена чи прикладена до тіла, здатна зашкодити здоров'ю чи позбавити життя. Печінка видаляє деякі отрути з крові. Більшість з отрут можуть бути розділені на ті, що руйнують, як, наприклад, соляна, азотна, і сірчана кислоти; дратівні, включаючи миш'як і сульфат міді; наркотики, як, наприклад, опіум, і чадний газ; і наркотично дратівні - з будь-яких речовин рослинного походження, включаючи карболову кислоту і тютюн.

Отрути, що руйнують, усі обпалюють і знищують частини тіла, з яким вони приходять у контакт; дратівні отрути викликають дратівний ефект у шлунку і кишках; наркотики впливають на головний і спинний мозок, породжуючи заціпеніння; наркотично дратівні отрути можуть викликати інтенсивне роздратування і, нарешті, діють як наркотики.

При отруєннях отрутами, що не руйнують, основні зусилля починаються, щоб видалити отруту з організму якомога швидше промиванням шлунка. Для деяких що руйнують і дратують отрут є хімічні протиотрути.

У більшості країн продаж отрут приватним особам ретельно контролюється законом і, загалом, тільки кваліфіковані і зареєстровані фармацевти і практикуючі лікарі можуть наготовлювати з них ліки. Проте, промислові і сільськогосподарські отрути попадають у ріки, моря і на землю, і, як наслідок, у харчові продукти.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги

при гострих отруєннях

Невідкладна допомога при гострих отруєннях полягає в сукупному проведенні наступних лікувальних заходів: прискореному виведенні токсичних речовин з організму; специфічної терапії, що сприятливо змінює перетворення токсичної речовини в організмі чи зменшуючій його токсичність; симптоматичної терапії, спрямованої на захист і підтримку тієї функції організму, що переважно уражається даною токсичною речовиною.

На місці події необхідно установити причину отруєння, з'ясувати вид токсичної речовини, її кількість і шлях надходження в організм, по можливості довідатися час отруєння, концентрацію токсичної речовини в розчині чи дозування в лікарських препаратах.

При отруєннях токсичними речовинами, прийнятими усередину, обов'язковим і екстремальним заходом є промивання шлунка через зонд. Для промивання шлунка використовують 12 – 15 літрів води кімнатної температури порціями 300 – 500 мол.

При важких формах отруєнь у хворих, що знаходяться в несвідомому стані (отруєння снотворними препаратами й ін.), промивають шлунок повторно 2 – 3 рази в першу добу після отруєння, тому що в зв'язку з різким уповільненням усмоктування в стані глибокої коми в шлунково-кишковому тракті може зберігатися значна кількість не всмоктаної токсичної речовини. По закінченню промивання в шлунок вводять 100 – 150 мол 30% розчину сульфату натрію чи вазелінової олії як проносний засіб. Не менш важливо раннє звільнення кишечнику від токсичних речовини за допомогою високих сифонових клізм.

У коматозному стані хворого, при відсутності кашлевого і ларингеального рефлексів, з метою запобігання аспірації блювотних мас у дихальні шляхи промивають шлунок після попередньої інтубації трахеї трубкою з роздувною манжеткою.

Протипоказане призначення блювотних засобів і блювоти роздратуванням задньої стінки в маленьких дітей (до 5 років), у хворих у сопорозному чи несвідомому стані, а також в отруєних припікальними отрутами.

Для всмоктування речовин, що знаходяться в шлунково-кишковому тракті токсичних, застосовується активоване вугілля з водою (у виді кашки по одній столовій ложці усередину до і після промивання шлунка) чи 5 - 6 таблеток карболену.

При інгаляційному отруєнні потрібно, насамперед, винести потерпілого на чисте повітря, укласти, забезпечити прохідність дихальних шляхів, звільнити від одягу, що стискує, дати інгаляцію кисню. Лікування проводять у залежності від виду, що викликало отруєння речовини.

При влученні токсичних речовин на шкіру необхідне обмивання шкірних покривів проточною водою.

Гострі отруєння, зумовлені укусами змій і отрутних членистоногих.

Укуси змій.

Укуси змій викликають гостре отруєння, обумовлене специфічною дією зміїної отрути – продукту отрутних залоз змій. Найбільш небезпечні для людини отрутні змії належать до наступних 4 сімействам: 1) морським зміям, що живуть у прибережних водах Індійського і Тихого океанів; 2) аспідам (середньоазіатська кобра й ін.); 3) ямкоголовим зміям (щитомордники – азіатський, східний, скелястий і ін.); 4) гадюкам (гюрза, піщана ефа, гадюка звичайна, степова гадюка, гадюка Радде, кавказька гадюка, носата гадюка). Основні діючі початки отрут – токсичні білки, на частку яких приходиться більш 60% сухої маси отрути. У тіло жертви отрута вводиться за допомогою двох зубів. Зуби, що обламалися, відразу ж заміняються запасними, у зв'язку, з чим видалення отрутних зубів не знешкоджує змію.

При надання першої допомоги постраждалому відразу ж після укусу повинний бути забезпечений повний спокій у горизонтальному положенні. Розкриття ранок натисненням і почате в перші ж хвилини енергійне відсмоктування вмісту ранок ротом дозволяють видалити від 20 до 50% введеної отрути. Відсмоктування ротом проводять протягом 15 хв (для обличчя, що робить першу допо

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать