Зміст і структура аграрної політики

Тема 2. Зміст і структура аграрної політики

1. Етапи аграрної політики

2. Цілі аграрної політики

3. Аграрна структура і її елементи

1. Аграрна політика включає наступні важливі складові:

1. Розробку науково обґрунтованих концепцій розвитку аграрного сектору

Вони формуються на основі об’єктивних економічних законів, глибокого і всебічного аналізу стану сільського господарства і господарського механізму вцілому, можливостей розвитку виробничих сил і виробничих відносин, потреб суспільства.

2. Визначення приоритетних напрямків розвитку галузей агропромислового виробництва

Визначаються вони на перспективу і на поточний період з врахуванням природно-кліматичних умов, виробничих можливостей окремих регіонів, розміщення населення по територіях.

3. Розробка міроприємств по фінансовому забезпеченню

Вони вирішують економічні і соціальні задачі села.

4. Здійснення практичних дій, які спрямовані на досягнення поставлених цілей з врахуванням вибраних шляхів їх досягнення, внутрішніх і міжнародних факторів, соціальних особливостей села. Вони включають: проведення земельної реформи, розвиток інфраструктури, розширення свободи підприємницької діяльності і обмеження монополізму.

Єдність цих 4-х напрямків формує зміст аграрної політики.

Безперспективна АП – це політика, яка не має головної концепції і орієнтована не на перспективу, а на вирішення поточних проблем.

Нереальна АП – це політика, яка обмежується лише розробкою концепцій і основних напрямків реалізації аграрних перетворень без підтримки їх практичними діями з боку держави.

Успішна АП – це політика, яка в процесі розробки і реалізації проходить 3 етапи.

Етапи формування успішної АП:

· Розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку аграрної економіки (на основі вивчення дії економічних законів і специфіки їх прояву в сільському господарстві. Одночасно проводиться аналіз стану економічного розвитку села, різних секторів і сфер діяльності їх суб’єктів)

· Визначення основних напрямків розвитку аграрних відносин на найближчі 3-5 років і на календарний рік. На цьому етапі слід відмітити тенденції, які вже склались і рівень розвитку аграрної економіки, потенційні можливості стабілізації і зростання аграрного виробництва, а також фактори економічного і соціального розвитку села.

· Розробка практичних міроприємств по реалізації запланованих напрямків розвитку аграрних відносин в українському суспільстві.

В залежності від тривалості періоду і характеру вирішуваних завдань аграрна політика поділяється на аграрну стратегію і аграрну тактику.

Аграрна стратегія – довготривалий курс аграрної політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення крупно масштабних задач, виділених в рамках економічної і соціальної стратегії.

Аграрна стратегія включає:

- прогнозування основних тенденцій розвитку АПК

- формує концепції його перетворення, принципи організації аграрних відносин

Аграрна тактика – курс на вирішення конкретних задач конкретного етапу розвитку агропромислового виробництва і задоволення потреб населення в продуктах харчування, а виробничої сфери в сировині на поточний момент, на близьку перспективу шляхом своєчасної зміни шляхів організації господарських зв’язків, перегрупування ресурсів.

Засобами аграрної політики являються:

політика аграрного ринку і аграрно-цінова політика;

аграрно-структурна політика;

аграрно-кредитна політика;

аграрно-соціальна політика;

аграрно-економічна політика.

2. В сучасних умовах цілі аграрної політики змінились в зв’язку з переходом аграрних підприємств (в минулому соціалістичних країн) до ринкової економіки.

В зв’язку з цим необхідні:

·досконалі закони про земельні відносини;

·визначення рівня участі держави в інвестиційній підтримці аграрного виробництва;

·проведення структурних перетворень в аграрному секторі;

·розвиток інфраструктури на селі в відтворенні з вимогами ринку.

Більш сильна орієнтація на ринок спостерігається в аграрно-політичних цілях країн Євросоюзу:

·підвищення продуктивності сільського господарства шляхом підтримки технічного процесу, раціоналізації сільськогосподарського виробництва і максимального використання виробничих факторів, особливо робочої сили;

·гарантія селянину достойного життя шляхом підвищення доходів на душу населення;

·стабілізація ринків;

·забезпечення постачання населення продуктами харчування;

·слідкування за постачанням товарів за помірними цінами.

Успіхи у досягненні цілей аграрної політики в основному залежать від того, наскільки успішно застосовуються економічні регулятори аграрної економіки, включаючи цінові, трудові, податкові, кредитні, бюджетні, інвестиційні і ін.

Перша умова досягнення цілей аграрної політики – земельна реформа:

- удосконалення різних форм володіння землею;

- розробка мір підвищення продуктивності землі;

- раціональний землеустрій;

- ефективне використання і зберігання земельних ресурсів.

Друга умова – розвиток ринкової інфраструктури:

- забезпечення доступності інформації про стан ринків, цін, види обладнання

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать