Лікарська допомога первинно-общинного ладу

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Лікарська допомога первинно-общинного ладу

План

1. Найдавніші лікувальні галузі.

2. З вдосконаленням знаряддям праці і вдосконалювалася медицина.

3. Релігійні вірування.

4. Медицина часи стародавніх слов’ян і Київська Русь.

За археологічними знахідками останніх часів, первісна людина виникла 3-4 мільйони років тому. В розвитку людини розрізняють два переломних моменти. Перший найважливіший характеризується початком трудової діяльності із застосуванням знаряддя та переходом від стадії тваринних попередників людини до стадії формування, людей. До цього періоду в найбільш ранній стадії відносять такі типи людей, як архонтропи та пал еоантропи.

Другий переломний період на межі раннього і пізнього палеоліту характеризує перетворення палеоантеропів з переходом (40-35 тис. р. тому) від стадії первісного людського стада до первісно родової общини.

Основною відмінністю людини від інших живих істот є характерна для неї цілеспрямована праця. За Енгельсом, вплив праці на психічну діяльність людина настільки великий, що в певному розуміння можна вважати: праця спряла перетворенню вищих антропоїдів в людини розумну. Впливаючи своєю працею за допомогою виготовлених нею знарядь на природу навколо себе, людина змінювала і свою власну природу. При цьому людина природно прагнула зберегти свої фізичні сили, тобто здоров’я. Елементарні заходи захисту від несприятливих зовнішні умов – холоду, негоди, прикриття тіла або окремих його частин одежею, влаштування найпростіших жител, хоча б самого лише даху, - все це примітивні зачатки гігієни.

Тяжкі умови існування. трудність добування їжі спряли виникненню захворювань. Уже на скелетах тварин і людей, що їх наука відносить до найстародавніших часів історії, знаходять сліди як перенесених хвороб, так і лікувальних втручань.

З цими ж умовами життя пов’язані і початки лікувальної діяльності, передусім самолікування. ДО найдавніших лікувальних галузей, очевидно, належать: допомога при пологах (особливо жінці, що родить уперше). при травмах (забиті місця, падіння з висоти, зіткнення з дикою твариною), деякі розлади травлення, явні зовнішні ураження на шкірі. І.П. Павлов писав, що лікувальна діяльність у своїх початках ровесниця першої людини; було в несправедливо починати історію медицини з писемного її періоду.

Лікувальні засоби первісної медицини змінювались за первіснообщинного ладу залежно від поступового вдосконалення продуктивних сил і розвитку первісного людського суспільства. Живилася первісна людина до винаходу засобів добування вогню продуктами рослинного походження: різними ягодами, горіхами, корінням. Людина вишукувала і їла їх у природному вигляді. За такого харчування людина змушена була ознайомитися з отруйними і лікувальними властивостями їх.

З часом людина почала розрізняти суто лікувальні рослини (проносні, блювотні тощо) і користуватися ними в разі потреби. Оскільки відшукували і збирали рослинні продукти живлення в основному жінки, то можна вважати, що вони й були першими знавцями їх. У переказах і стародавніх писемних пам’ятках деяких народів збереглись навіть імена перших таких жінок – знавців лікувальних засобів: у Кавказькій Колхіді – Медеї, у чехів – Кази. В “Іліаді” Гомер згадує “золотоволосу Ага меду”, яка зналась на всьому лікувальному зіллі, що росте на землі.

Поживні речовини в разі потреби почали використовувати як лікувальні. Переконавшись, наприклад, у блювотній, проносній, потогінній, снодійній, болезаспокійливій, збуджувальній та інших діях деяких рослин, використовуваних для заспокоєння голоду, люди почали згодом, у міру потреби, використовувати їх спеціально для полегшення того чи іншого страждання, Досвід навчав їх використовувати певні речовини в певних кількостях, у певному стані й вигляді, піддавати належній обробці. Справедливо кажуть, що аптека виникла з кухні.

Суто дослідним шляхом людина навчилася також використовувати з лікувальною метою воду, сонячне тепло, розтирати, розминати хворі місця, спиняти тиском кровотечу, знерухомлювати місця перелому, прив’язуючи до ушкодженъ кінцівки палку чи шматок кори дерева. Коли первісна людина вдосконалила свої знаряддя, користувалася вже списом, луком, ножем, що дало їй змогу полювати на більших тварин, займатися рибальством, вона почала вживати ліки і тваринного походження: кров, жир, окремі органи тварин та їхні утробних плодів. Наступне оволодіння гончарним ремеслом (VІ- ІV тис. до н.е0. дало змогу не лише краще готувати і зберігати їжу, а й заготовляти лікувальні засоби.

Коли ж людина почала займатися скотарством, то допомога тваринам під час травм, родів, спостереження над тим, як діють на них різні трави, збільшували лікувальний досвід людини, Пізніше з лікувальною метою почали застосовувати і мінеральні речовини.

До цієї суто досвідної, емпіричної медицини з часом почали долучатися засоби, які ґрунтувалися на вірі людини в існування надприродних сил. Як доведено наукою, в початковому періоді своєї історії людство не знало релігії. Зародки релігії сягають періоду розвитку первісного людського суспільства, який характеризується вже родовим ладом. У цей період людина не відокремлює себе від природи, наділяє природу таким же життя, яким живе сама. Людина шукає для себе пояснень виникнення навколишніх явищ природи, як-от:

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать