Задачі економічного змісту

Реферат

з дисципліни:

“Вища математика”

Тема:

“Задачі економічного змісту”

План.

1. Витрати, доходи і прибуток.

2. Коефіцієнт нерівномірного розподілу прибуткового податку.

3. Максимізація прибутку та часу.

4. Стратегія розвитку.

Фірма — незалежно від її правової форми — працює для того, щоб отримати прибуток. Для виготовлення кінцевої продукції, яку продадуть на ринку, вона купує різні фактори виробництва, або ресурси. Витрати виробництва є вартістю ресурсів, залучених до виготовлення кінцевої продукції фірми. В економічній науці розріз­няють економічні та бухгалтерські витрати. Першим видом витрат більше оперують економісти-теоретики, другим — бухгалтери.

Застосування певних ре­сурсів для виробництва одного блага означає, що їх уже не можна вживати для виробництва іншого блага. Іншими словами, витрати перед­бачають відмову від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу у виробництві певного блага є вартістю його найкращого альтернативного застосування.

Економічні витрати — це платежі, які має робити фірма для отримання і викори­стання всіх, ресурсів. Вони складаються з двох частин: явних і неявних витрат.

Явні витрати називають ще бухгалтерськими, або розрахунковими витратами. Це — платежі за ресурси, які фірма купує на ринках ресурсів, бо сам виробник не володіє цими ресурсами. До них належать платежі за електроенергію, паливо, сировину, працю тощо. Це все прямі грошові виплати фірми власникам ресурсів. Тому явні витрати нерідко називають грошовими витратами.

Бухгалтерські витрати групують за економічними елементами і калькуляційними статтями.

Відповідно до економічного змісту бухгалтерські витрати класифі­кують таким чином: 1) матеріальні витрати; 2) витрати на оплату праці; 3) амортизація основних засобів; 4) відрахування на соціальні заходи; 5) інші витрати.

Групування витрат за економічними елементами використовують для складання кошторису витрат на виробництво. Кошторис витрат — це плановий розрахунок витрат на всі потреби підприємства за певний проміжок часу (як правило, рік). Такий кошторис дає можливість визначити потреби підприємства у кожному виді ресурсів (сировині, матеріалах, паливі, фонді заробітної плати тощо). Співвідношення елементів витрат характеризує структуру витрат. Залежно від структури витрат галузі або виробництва поділяють на матеріаломісткі, фондомісткі, трудомісткі.

До матеріаломістких належать галузі виробництва, у структурі витрат яких велика питома вага матеріальних витрат. Так, у харчовій і легкій промисловості на матеріальні витрати припадає 90% загаль­них витрат, у чорній металургії —понад 80, хімічній — 75, машино­будуванні — 70%.

Економічні витрати поділяють на короткострокові та довгострокові, тобто витрати, що здійснюються відповідно в короткостро­ковий та довгостроковий періоди.

Короткостроковий період — це проміжок часу, надто короткий для заміни виробничих, потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наявного устаткування.

Довгостроковий період — це проміжок часу, достатньо тривалий для того, щоб фірма могла замінити обсяг усіх використовуваних ресурсів, у тому числі виробничих потужностей.

Короткострокові витрати фірми

За­гальні витрати (ТС) — це сума витрат на всі ресурси, які використовують для виробництва продукції. Для корот­кострокового періоду загальні витрати поділяють на постійні витра­ти (TFC) і змінні витрати (TVC):

ТС = TFC + TVC.

Короткострокові загальні постійні витрати — це та частина загальних витрат, яка не змінюється зі зміною обсягу продукті.

Короткострокові загальні змінні витрати — це та частина загальних витрат, яка змінюється разом зі зміною обсягу продукції.

Короткострокові середні витрати. Середні витрати (АС) — це витрати на одиницю продукції. Розрізняють три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні загальні витрати. Середні постійні витрати ( AFC) — це постійні витрати, поділені на обсяг продукції (TFC : Q).

Середні змінні витрати (AFC) — це змінні витрати, поділені на обсяг продукції (TVC : Q).

Середні загальні витрати (АТС) — це загальні витрати, поділені на обсяг продукції (ТС : Q )

Короткострокові граничні витрати. Граничні витрати (MC) — це додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції Оскільки у разі збільшення обсягу виробництва у короткостроково­му періоді змінюється тільки змінна частина загальних витрат, то

Термін «прибуток» використовують для позначення різниці між

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать