Ринок житла 2

Реферат на тему:

Ринок житла

За останні роки в Україні сформувався ринок нерухомості. Понад 12 млн. жителів України здійснили приватизацію своїх земельних ділянок загальною площею приблизно 4 млн. гектарів. Мешканці міст приватизували приблизно 5 млн. квартир та одноквартирних будинків.

Приватизовано та акціоновано понад 60 тисяч підприємств, левову частку вартості яких складає нерухоме майно. Власниками різноманітних об’єктів нерухомості стали понад 80% населення України.

Значна частина приватизованої нерухомості вже потрапила на вторинний ринок. Стихійний ринок нерухомості поступово набуває цивілізованих рис. Його функціонування в Україні забезпечується низкою законодавчих актів, починаючи з Конституції України та закінчуючи нормативними актами органів місцевого самоврядування. Проте залишається великий масив невирішених проблем, пов’язаних із здійсненням операцій з нерухомим майном та захистом прав громадян на ринку нерухомості.

Житловий фонд складає левову частку національного багатства держави, житло є однією з головних потреб людини та найбільшою цінністю для більшості громадян України. В ході початкового етапу житлової реформи мільйони громадян стали власниками квартир, а їх вільна купівля-продаж дозволяє сьогодні ефективно перерозподіляти житло. Обіг житлової нерухомості до цього часу є основним джерелом доходів рієлторських компаній.

Однак, тільки перерозподіл житлового фонду не дозволить вирішити житлову проблему. Основними умовами для розвитку житлового будівництва є: вільна купівля-продаж земельних ділянок під забудову, визначені та гарантовані права власності на нерухомість, подальша демонополізація виробництва будівельних матеріалів та будівельного бізнесу.

Реформа управління житловим фондом як об’єктами нерухомості є змістом реформи житлово-комунального господарства, під час якої житлово-комунальні послуги із майже безоплатного блага мають стати ринковими послугами; повинна бути ліквідована монополія організацій, що обслуговують будинки та взята під контроль діяльність організацій- локальних монополістів. Вказані заходи будуть дієвими тільки у випадку, коли таким організаціям буде протидіяти власник нерухомості, що здатен управляти нею - приватний власник або товариство власників житла. По цей час при приватизації квартир в багатоквартирних будинках зберігається аморфна структура власності на житловий будинок, що робить неможливим ефективне управління таким об’єктом як єдиним майновим комплексом. Рішення проблеми - в створенні товариств власників житла, яким безоплатно повинні передаватися відповідні земельні ділянки. Необхідно вдосконалювати законодавство в цій сфері, розповсюджуючи його норми на інші, крім житла, види нерухомості, що входять в єдиний майновий комплекс.

В сфері земельних відносин бажано найближчим часом вирішити такі проблеми:

Розширити діяльність органів місцевого самоврядування по підготовці та прийняттю нормативних правових актів - правил землекористування та забудови, що базуються на правовому зонуванні. Забезпечити на основі правового зонування формування прозорих процедур регламентації діяльності інвесторів по землекористуванню та забудові, скоротити кількість інстанцій, що готують землевпорядну документацію.

З метою здійснення „єдиної долі” земельних ділянок та розташованих на них об’єктів нерухомості не допускати роздільної реєстрації землі та споруд, що розташовані на ній.

Прискорити перехід до конкурсних процедур передачі забудовникам земельних ділянок.

Забезпечити вдосконалення системи реєстрації прав та обліку об’єктів нерухомості з метою зменшення затрат часу на оформлення прав та угод. Вважати пріоритетною задачею поступовий перехід до єдиної системи державного обліку нерухомості, включаючи земельні ділянки та інші об’єкти нерухомості.

Активізувати процес передачі прав власності на земельні ділянки власникам будівель чи споруд в тому числі і шляхом:

- надання відстрочки на викуп на тривалий термін;

- дозвіл на розподіл земельної ділянки (формування двох та більше) і її викуп по частинам;

- розширення набору дозволених видів використання викуплених земельних ділянок;

- спрощення процедури викупу та оформлення прав власності.

Одним з наслідків приватизації державного майна та появи великої кількості нових власників нерухомості стало зростання кількості цивільно-правових угод, спрямованих на поділ чи об’єднання об’єктів нерухомого майна.

Громадяни, що незадоволені архітектурно-планувальними параметрами квартир, які будувалися в Україні на основі типових проектів, набувають у власність суміжні квартири з метою їх перепланування в одне помешкання. В результаті цього на базі двох об’єктів нерухомого майна створюється один.

Останнім часом почастішали випадки укладення громадянами угод щодо придбання у власність суміжних земельних ділянок з метою їх об’єднання в одну ділянку більшої площі.

Власники будинків продають їх частинами іншим особам, а власники частин будинків набувають у власність інші частини, об’єднуючи їх в один об’єкт.

Окрім того, при приватизації державного майна нерідко відчужувались цілісні майнові комплекси як єдині об’єкти нерухомого майна. Проте, вони складались з окремих будинків та споруд, і нові власники почали продавати їх окремо на вторинному ринку. Це викликало необхідність роз’єднання або виділен