Вітамінні препарати

Вітаміни (лат. Vita - життя) - група органічних речовин різного хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення жит­тєвих функцій. Вітаміни надходять в організм з рослинними або тваринними продуктами, Деякі вітаміни синтезуються мікрофло­рою кишечника.

При недостатньому надходженні в організм вітамінів з продук­тами харчування розвивається захворювання -авітаміноз. Симп­томатика його є специфічною і залежить від того, в яких видах обміну бере участь даний вітамін. Причинами розвитку авітаміно­зу та гіповітамінозу може бути повна відсутність або недостатнє надходження вітаміну з їжею. Такий гіпо-, авітаміноз називається первинним. В основі розвитку вторинного гіпо- та авітамінозу ле­жать ендогенні фактори. Наприклад, при недостатньому надходжен­ні в кишечник жовчі порушується всмоктування жиророзчинних вітамінів. При захворюваннях кишечника, інтенсивній антибакте­ріальній терапії порушується утворення вітамінів кишечною мікро­флорою. Причиною ендогенного гіповітамінозу може бути підви­щена потреба організму у вітамінах - у період росту, вагітності, лактації, при інфекційних захворюваннях, тиреотоксикозі та ін.

Усі вітаміни поділяються на водорозчинні та жиророзчинні. До пер­ших належать вітаміни групи В, аскорбінова кислота, рутин та ін.

До вітамінів групи В належать тіамін (В₁ , рибофлавін (В₂ ), піридоксин (В₆ ), кислота нікотинова (В₃ або РР), ціанокобаламін (В₁₂ ), кислота фолієва (В_с ).

Тіамін (Thiamini chloridum, Thiamini bromidum)- вітамін В₁ або антиневритний вітамін. Природні джерела вітаміну В₁ - це дріжджі, висівки, бобові, зародки та оболонки злакових, неполірований рис, жовток, нирки та ін.

Депонується у внутрішніх органах - нирках, мозку, серці, печінці.

Вітамін В₁ бере участь у регуляції вуглеводного обміну, утилізації глюкози, прискоренні метаболізму піровиноградної, молочної кислот, кетоновихтіл. Сприяє ліквідації метаболічного ацидозу, є синергістом інсуліну. Він необхідний для синтезу ацетилхоліну, нуклеїнових кислот, білків, жирних кислот, утворення нікотинамідних коферментів. У моз­ковій тканині вітамін В, контролює активність медіаторів ЦНС.

При недостатності тіаміну порушується функція ЦНС, здатність до концентраціїуваги, пам'ять. Виникають стомлюваність, парес­тезії кінцівок, адинамія. У тяжких випадках розвивається хвороба бері-бері, при якій спостерігаються неврити, анорексія, блювання, судоми, серцева недостатність.

Коферментною формою вітаміну В₁ є кокарбоксилаза (Carboxylasum), яка випускається в ампулах по 0,05 г. Вводить­ся внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Застосовуються препарати вітаміну В₁ та кокарбоксилаза при ацидозі, при поліневритах і серцевих аритміях, пов'язаних із гіпові­тамінозом В₁ , для підвищення секреції соляної кислоти в шлунку і активності ферментів кишечника, при атонії шлунково-кишкового тракту, неврозах, токсикозі вагітних, при хворобі бері-бері.

Вітамін В₁ проявляє алергізуючі властивості, описані випадки роз­витку анафілактичного шоку. Високі дози тіаміну мають гангліоблокуючу і міорелаксантну дію. Швидке внутрішньовенне введення вітаміну В( може призвести до падіння артеріального тиску, порушення скорочення посмугованих м'язів, у тому числі дихальних, пригнічення ЦНС. Для усунення цих явищ застосовують препарати кальцію і прозерин.

Вітамін В₁ не можна вводити в одному шприці з пеніциліном, стрептоміцином, тому що активність останніх знижується внаслі­док утворення комплексів. Введення його в комбінації з вітаміном РР призводить до руйнування тіаміну, з вітаміном В₆ - порушення перетворення його на активні форми. При комбінуванні з ціаноко-баламіном зростають алергізуючі властивості вітаміну В₁

Рибофлавін (Riboflamin) - вітамін В₂ . Природними його джерелами є дріжджі, печінка, нирки, м'ясо, молоко, яйця, сир, зелені овочі. Добова потреба в ньому становить 2 мг (дорослих), 0,6-2 мг (дітей).

Рибофлавін є складовою двох коферментів - ФМН (флавінмо-нонуклеотиду) та ФАД(флавінаденіндинуклеотиду), необхідних для нормального перебігу оксидаційних процесів у тканинах, білково­го, вуглеводного та жирового обмінів.

При недостатності вітаміну В₂ спостерігаються анорексія, го­ловний біль, біль в очах, тріщини в ділянці кутків рота, дерматит, себорейна екзема та фолікулярний гіперкератоз, світлобоязнь, зменшення гостроти зору, червоний язик.

Вітамін В₂ застосовується у всіх випадках, коли може пору­шуватись його всмоктування. Призначають його при гострій і хро­нічній гіпоксії, опіках, обмороженнях, недостатності білкового і надлишку вуглеводного харчування, при лікуванні антибіотика­ми. Рибофлавін також показаний у комплексному лікуванні гіпорофій, анемій, гепатитів, при гострих інфекційних захворюван­нях, особливо при дифтерії (підвищує стійкість організму до диф­терійного токсину). При призначенні хворим аміназину, імізину, амітриптиліну може розвиватися гіповітаміноз В₂ , тому що ці пре­парати є антивітамінами В, (порушують його включення до складу ФМН і ФАД). У цьому випадку, разом із вказаними засобами, обов'язково призначають рибофлавін.

Піридоксин (Pyrodoxini hidrochloridum) - вітам