Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів Порушення правил поводження з мікробіол

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинамиПорушення правил боротьби з епідеміями

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами,—

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об’єктом злочину є здоров’я неповнолітніх осіб.

2. Потерпілим від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів.

Засобом вчинення злочину є одурманюючі засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами. Одурманюючі засоби — це сильнодіючі ліки, всілякі токсичні речовини промислового, побутового та іншого призначення (ацетон, бензин, розчинники, лаки, фарби, дихлофос тощо). Отже, це можуть бути також і деякі прекурсори (про їх поняття див. коментар до ст. 305).

Вирішення питання про те, чи є засіб одурманюючим, потребує проведення відповідної експертизи.

Об’єктивні й суб’єктивні ознаки цього злочину в основному збігаються з аналогічними ознаками схиляння неповнолітніх до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 2 ст. 315). Однак, поняття схиляння у ст. 324 характеризується більш широким змістом, ніж у ст. 315. Це пояснюється тим, що ст. 324 за об’єктивною стороною не конкурує зі ст. 314 так, як це має місце зі ст. 315 у разі насильницького схиляння до вживання наркотиків. Отже, схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, — це будь-які умисні дії, спрямовані на збудження у неповнолітньої особи бажання вжити зазначені засоби чи добитися від неї згоди вжити їх хоча б один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконання, примушування, погрози, застосування насильства тощо).

Застосування до неповнолітнього насильства (зокрема заподіяння тілесних ушкоджень, катування) з метою примусити його вжити одурманюючі засоби утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 323 і ст. ст. 121, 122, 125, 127.

Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживання прекурсорів як одурманюючих засобів, такі дії за наявності підстав утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 324 і 307, 309 або 311.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які утворюють схиляння неповнолітнього до вживання одурманюючих засобів.

4. Суб”єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,

Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань,—

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров’я населення порядок запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням (діями або бездіяльністю) — порушенням правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними; 2) наслідками у вигляді: а) поширення епідемічних та інших заразних захворювань; б) загрози поширення вказаних захворювань; 3) причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками.

До заразних захворювань належать, зокрема, такі як чума, холера, віспа, тиф, дифтерія, туберкульоз, поліомієліт, грип, правець, кір тощо. Поширення епідемічних та інших заразних захворювань означає епідемію. Про поняття епідемії див. коментар до ст. 113.

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням І боротьби з ними, може виразитися в: неусуненні від роботи чи іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення; непроведенні в порядку, передбаченому законодавством, профілактичних щеплень, медичних оглядів, дезинфекційних, дезинсекційних, дератизаційних, інших протиепідемічних, а також карантинних заходів; незапровадженні особливих умов і режимів праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях тощо.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише особи, до службових або професійних обов’язків яких входить виконання

правил, встановлених з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними (працівники санітарно-епідеміологічної служби, інших органів державної виконавчої влади, Органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій). 4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю стосовно порушення вказаних правил, непрямим умислом або необережністю стосовно наслідку У вигляді поширення заразних захворювань і прямим умислом стосовно наслідку у вигляді загрози їх поширення.

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.

Закон України “Про ветеринарну медицину” в редакції від 5 грудня 1996 р.

За

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать