Педагогічні ідеї Д Локка Жан-Жкака Руссо К Гельвеція та Д Дідро

Реферат з педагогіки

Педагогічні ідеї Д. Локка, Жан-Жкака Руссо, К.Гельвеція та Д.Дідро

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ Д. ЛОККА

Перемога буржуазної революції середини XVII ст., станов­лення нового суспільного устрою в Англії вимагали принципово нового розв'язання головних питань педагогіки: про фактори фо­рмування особистості і роль виховання, про мету його і завдання, про зміст освіти і методи навчання. Розробляючи ці проблеми, Д.Локк виступив справжнім виразником передових суспільних сил свого часу.

Длсон Локк (1632-1704) народився в Англії в сім'ї адвоката. Початкову освіту здобув вдома. Закінчив Вестмінстерську грама­тичну школу, Оксфордський університет. Самостійно вивчив но­ву філософію (Бекона, Декарта та ін.), природознавство, медици­ну. Працював викладачем грецької мови і літератури в універси­теті, пізніше був вихователем сина, а потім внука відомого полі­тичного діяча графа ІІІефстбері, багато подорожував, довго жив у Франції, де познайомився з ідеями Монтеня. В час розгулу абсолютистської реакції (1683) Джон Локк емігрував разом з своїм патроном, графом Шефтсбері до Голландії, повернувся до Англії після революції 1688 року.

У філософській праці "Досвід про людський розум" (1690) Дж.Локк всебічно об­грунтував, слідом за Беконом, вчення сенсуалізму про похо­дження знань і ідей із чуттє­вого досвіду. Свою основну педагогічну працю "Думки про виховання¹ '¹ (1693) Дж.Локк присвятив питанням сімейного виховання "джент­льмена". Його книга була ад­ресована імущим класам. Мо­лода англійська буржуазія проклала шлях в заокеанські країни. Життя в необжитих місцях у тяжких і незвичай­них кліматичних умовах вимагали від людей фізичної загартованості, моральної стійкості і наукових знань. Тому метою виховання, на думку Дж. Локка, є підготовка "' джентльмена", який уміє створювати здоровий дух у здоровому тілі та уміє поводити себе в товаристві.

Звичайно, основним у вихованні джентльмена Дж. Локк вва­жав зміцнення його здоров'я, оскільки він, у разі потреби, буде захищати рідну Англію. В основу фізичного виховання він вклю­чав афінську систему фізичних вправ, прогулянки, фізичну пра­цю на свіжому повітрі.

Закони моралі, на думку Дж.Локка, визначаються особистими інтересами індивіда, і все, що дає особисту користь, є моральним. Головне завдання він бачив у дисциплінуванні характеру; треба з дитинства навчати людину керувати своєю поведінкою і вчинка­ми, уміти відмовлятись від своїх бажань, навчити її діяти всупе­реч власним бажанням виробити в дитини дисципліну духу, що виховується обмеженням (не потурати їй, а рішуче припиняти примхи).

Освіту Дж.Локк ставив на другий план, вважаючи фізичне і моральне виховання більш важливим завданням. Більша частина знань, що їх дають в європейських школах, така, що "джентль­мен" без них може обійтись, стверджував Дж.Локк.

ІДЕЯ ВІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ Ж.-Ж. РУССО. ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТА СИСТЕМА ВИХОВАННЯ Ж.-Ж. РУССО

Жан-Жак Руссо (1712-1778) - французький просвітитель, представник передреволюційної дрібної буржуазії. Народився у Женеві, в сім'ї майстра-годинникаря. Матір втратив ще при своїй появі на світ, рано втратив і батька. Дуже рано малому Жан-Жаку довелось самому заробляти на хліб, відчувати голод, побої, змі­нити багато професій.

Систематичної освіти не здобув, в основному займався само­освітою. У тридцятирічному віці він поїхав у Париж, де познайо­мився ч кращими представниками (літераторами, філософами) нової буржуазної інтелігенції, часто зустрічався з Дідро. За його порадою Ж.-Ж.Руссо написав твір “Чи сприяв прогрес у науці і мистецтві поліпшенню або погіршенню моралі". Діжонська ака­демія за цей твір нагородила Ж.-Ж.Руссо першою премією. В 1754 році з'явилась друга робота Ж.-Ж.Руссо "Про походження нерівності між людьми", а потім (1762) - "Суспільний договір", де він різко критикує тиранію, гніт експлуататорів і розвиває до­говірну теорію Дж. Локка, доводить, що влада, яка не відповідає інтересам народу, не є законною. Вона порушила суспільний до­говір, за яким люди добровільно передали частину всіх прав виб­раним представникам влади, що повинні були служити народу. Звідси висновок: якщо влада не задовольняє вимогам народу, то її слід усунути.

У 1762 році був надру­кований роман-трактат "Еміль, або про виховання", який ви­кликав велике незадоволення серед королівської влади і ду­ховенства. Ця крамольна книга була спалена на одному з пари­зьких майданів, а Ж.-Ж.Руссо змушений був тікати спочатку в Женеву, а потім в Берн і, на­решті, в Англію. У Францію Ж.-Ж.Руссо повернувся хво­рим, морально пригніченим незадовго до своєї смерті.

В цей час (1767) він написав чудовий автобіографічнийтвір"Сповідь". В 1778 році Ж.-Ж.Руссо помер.

В основу виховання ("Еміль або про виховання"), за Ж.-Ж.Руссо, повинен лягати принцип слідування за вказівками при­роди, відповідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б) виховання мас бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціати­ви учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуття вихованців.

О системі виховання, за Ж.-Ж.Руссо, велика увага приділялась особист