Організація діяльності державного службовця

Міністерство освіти і науки України

Головне Управління державної служби

При Кабінеті Міністрів України

Дніпропетровський національний університет

Інститут довузівської та післядипломної освіти

Магістратура державного управління

Ре ферат

З дисципліни “Організація діяльності державного службовця”.

на тему: Службова кар”єра та шляхи її росту.

Виконала: слухач групи ЗМЕ-01-1 Андрущак І.А .

Перевірив: доцент Поліщук Л.А.

________________________________________

Дніпропетровськ- 2002

План.

Вступ. 2

1. Службова кар”єра державного службовця. 3

1.1. Професіоналізм державного службовця. 3

1.2.Шляхи росту службової кар”єри. 5

Висновок. 7

Використана література. 8

Вступ.

В процесі проходження служби в державних органах можна виділити низку загальних ключових моментів, які в сукупності відображають зміст процесу перебування на посаді, тобто службову кар»єру.

Кожний державний службовець проходить свій служ­бовий шлях, тобто має свою індивідуальну кар'єру .

Законодавством України визначається порядок прий­няття на державну службу, проходження випробувального терміну, порядок проведення атестації службовців, заміщення державних посад, присудження категорій і рангів.

Службова кар'єра починається із вступу на державну службу. Порядок вступу на посаду буде залежати від особли­востей статусу державного органу; категорії державної посади, шляхів заміщення цих посад, професіоналізму тощо.

1. Службова кар”єра державного службовця.

1.1. Професіоналізм державного службовця.

Поняття "службова кар'єра" є новим для офіційної дер­жавної термінології і може розглядатися як позитивний фак­тор, дія якого направлена на встановлення професіоналізму державних службовців.

Професіоналізм стимулює придбання знань, їхнє поглиблення, нагромадження досвіду роботи. Він безпосередно впливає на рост службової кар”єри.

Припускають, що підготовка службовця для тієї чи іншої посади буде успішної, якщо в нього є відповідна цієї посади базова підготовка, наприклад диплом для права надходження у вищий спеціальний заклад, для навчання відповідно до профілю займаної посади.

Проблема добору державних службовців на висування повинна зважуватися тільки шляхом оцінки професійної придатності, кваліфікації й особистої трудової віддачі (за принципом професійної майстерності). Професіоналізм державного службовця припускає:

а) компетентність працівників, тобто знання ними справи, наявність,

необхідного утворення, стажу, навичок, системи підвищення кваліфікації.

Один з основних обов'язків службовця - підтримка рівня своєї кваліфікації;

б) систематичне, регулярне виконання функцій, операцій, оформлення,

рішення справ, стабільність службових відносин.

Це дозволяє працівнику ясніше і глибше пізнавати проблеми, що є перед ним, опанувати необхідними методами керівництва. Немаловажне: відчуття стійкості психологічно розкріпачує службовця і сприятливо впливає на професійну діяльність, взаємини з людьми;

в) політичну нейтральність , тобто державний службовець зобов'язаний діяти відповідно до правових актів, але не політичними установками; питання партійності не повинні мати великого значення при підборі кадрів; службове становище неприпустиме використовувати в інтересах партій, у державних органах не можна створювати партійні організації. Потрібно враховувати, що "практично всі розвиті в економіко-правовому відношенні держави завжди прагнуть формувати державний апарат так, щоб він і його що служать були б вільні від політичного впливу яких-небудь партій, рухів ;

г) лояльність, незалежно від партійних і інших пристрастей державний службовець повинний триматися в рамках законності, службового боргу, бути коректним, уважним до людей, до усім, хто залежить від нього, звертається до нього;

д) відповідальність за невиконання чи неналежне виконання посадових обов'язків, за якість підготовлюваних і прийнятих рішень. За свою діяльність службовці можуть нести дисциплінарну, адміністративну, карну, матеріальну відповідальність.

Професіоналізм державного службовця покликаний забезпечувати стабільність державної служби, якісне виконання функцій, постійну готовність до складних завдань, можливість поліпшення своїх професійних якостей, державний службовець повинний бути компетентним співробітником, тобто якісно здійснювати свої повноваження.

Принцип професіоналізму і компетентності державних службовців є ведучим початком при подальшому просуванні по службі. Це не тільки одне з основних вимог, що визначають формування і практичну діяльність персоналу, але і необхідна правова умова, без виконання якого неможливе одержання права на здійснення посадових повноважень.

Вимоги, пропоновані в сучасних умовах до рівня професійної підготовки державних службовців, дуже високі.