Теоретичні засади розвитку творчого професійно-педагогічного мислення

Л.Засєкіна

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО
ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ

Професійно-педагогічна праця є складним сплавом компонентів як внутрішньої, так і зовнішньої діяльності. Як і в будь-якій іншій праці внутрішня діяльність (мислення) виконує роль організатора відносно зовнішньої. Функції мислення у професійно-педагогічній практиці надто складні і багатомірні. Більш детально зупинимося на їх аналізі.

Питання про те, що таке мислення і яка його роль в пізнанні, праці, житті цікавило людство з давніх часів. Вже в період античності в філософії виникло розмежування діяльності органів чуття (відчуття) і діяльності мислення. Якщо Геракліт (V ст. до н.е.) розмежовував відчуття і мислення, то Парменід (V ст. до н.е.) протиставляв ці процеси. Він вважав, що лише мислення може дати справжні і вірогідні знання. Платон (ІV ст. до н.е.) підкреслював, що роль розуму полягає в тому, щоб примирити пориви двох ірраціональних частин душі, тобто зняти мотиваційний конфлікт в поведінці людини. З того часу проблема мислення знаходилась в полі уваги вчених. Причому найчастіше саме мислення розглядалось як вища, справжня людська здібність.

Пізнання об’єктивної дійсності починається з відчуття і сприймання. Від відчуття і сприймання пізнання переходить до мислення, котре виходить за рамки даного і розширяє межі нашого пізнання.

Мислення, за визначенням О.М. Леонтьєва, це процес свідомого відображення дійсності в таких об’єктивних її проявах, зв’язках і відношеннях, в які включаються і недоступні безпосередньому чуттєвому сприйманню об’єкти. На думку А.В. Брушлинського, мислення - це розривно пов’язаний з мовою соціально обумовлений психічний процес самостійного пошуку і відкриття суттєво нового, тобто опосередкованого і узагальненого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу, яке виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і виходить далеко за його межі.

Сумуючи основні моменти у визначеннях, які зустрічаються в науковій літературі, можна сказати, що мислення:

- це психічний процес, який є узагальненим і опосередкованим відображенням загального і суттєвого в дійсності;

- як і решта психічних процесів, воно виконує регулюючу функцію по відношенню до поведінки людини, оскільки пов’язане з утворенням цілей, засобів, програм діяльності;

- як і інші психічні процеси, воно є властивістю складної функціональної системи, яка складається в мозку людини (тобто високоорганізованої матерії);

- мислення - це процес соціально обумовлений. Соціальне походження мають не лише прийоми і операції мислення. Мислення неможливе без знань, добутих в ході людської історії;

- мислення - це опосередковане відображення.

Отже, мислення має спільні характеристики з іншими психічними процесами, має свої специфічні особливості.

Багатогранні і функції мислення. Якщо говорити про ті функції мислення, які реалізуються в навчальному процесі, то можна обмежитися виділенням чотирьох основних.

1. Розуміння. Воно представляє собою розкриття суттєвого в предметах і явищах дійсності, осягнення смислу і значення предмету.

Мислення прагне відобразити вивчені об’єкти або явища перш за все шляхом співвідношення їх з більш широким колом явищ, включаючи їх в систему вже вивчених закономірностей, зв’язків і відношень дійсності.

2. Розв’язання проблем і задач. Мислення виникає в тих ситуаціях, коли засоби і способи діяльності, якими володіє суб’єкт, виявляються недостатніми для досягнення цілей.

Таким чином, в діяльності виникають труднощі, неможливість здійснити її відомими способами. Така ситуація є проблемною. Виникнення задачі (на відміну від проблемної ситуації) означає, що в результаті аналізу вдалося б, хоча б наближено, виділити дане і невідоме.

3. Цілеутворення. Цілеутворення є процес породження нових цілей в мисленні і діяльності людини.

4. Рефлексія. Рефлексія - це діяльність мислення людини, яка спрямована на осмислення знання, аналіз його змісту і методів пізнання, своїх дій, самопізнання.

Таке виділення функцій мислення є дещо умовним. Мислення в будь-якій своїй функції являє собою зміну якогось змісту, яка досягається за допомогою різних прийомів і операцій, функціонування яких визначається цілями і мотивами мислення. Тому, при аналізі мислення корисно виділити три сторони мислительної діяльності: змістовну, функціонально-операційну, ціле-мотиваційну.

Перейдемо до конкретного розгляду цих сторін.

1. Змістовна сторона мислення . Мислення завжди має якийсь зміст. Зовнішньо мислення і є зміна змісту: незрозуміле стає зрозумілим, коли пов’язане з минулим досвідом. Суб’єктивно мислення є зміною, трансформацією мислительного змісту. Змістом можуть бути образи, теоретичні і емпіричні поняття, символи, схеми тощо.

Образ - це цілісне відображення дійсності, в якому одночасно представлені основні перцептивні категорії.

Уявлення - це образ предмету і явища, який виникає на основі минулого досвіду шляхом його відтворення в пам’яті або уяві.

Поняття - це відображення об’єктивно суттєвого в речах і явищах.

2. Функціонально-операційна сторона мислення. До цієї сторони мислення відносять її “технічне оснащення” - операції, прийоми і способи, завдяки яким стає можливим та або інша зміна змісту.

Виділяють дві різних групи операцій. Перша група тісно співвіднесена зі змістом суб’єктивного досвіду. Ц

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать