Технологія планування та його функції

Демократизація життя школи не тільки не знімає необхідності плануван­ня, а навпаки, посилює увагу до цієї проблеми. Широкі можливості в самостійному виборі засобів, посилення уваги до особистості кожного учня потребують більш чіткої організації всією навчально-виховного процесу, його планування та контролю. При ньому найактивнішу участь у складанні планів повинні взяти учні.

Функції педагогічного планування полягають у передбаченні очікува­ного результату і логічно-формалізованому "проектуванню" того, як буде (повинен) розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах (на основі загальних закономірностей). Плани дають змогу дивитися далеко вперед, визначати мету І конкретні завдання, передбачати найефективніші засоби та шляхи їх розв'язання

Досвід роботи з фізичного виховання у школі свідчить, що найкращих результатів досягають педагоги, котрі сумлінно ставляться до проектування своєї діяльності.

Функції контролю полягають у:

• об'єктивній оцінці Індивідуальних передумов досягнення мети;

• перевірці ефективності змісту, форм побудови і результатів фізич­ного виховання;

• порівнянні запланованих і досягнутих результатів;

• виявленні ступеня відповідності або невідповідності між ними (для внесення необхідних коректив як у самий процес фізичного вихо­вання, так І в параметри плану).

Розглядаючи в цьому зв'язку взаємозумовленість планування, реалізації плану і контролю, важливо чітко уявити, що як би старанно не розроблявся план, процес фізичного виховання (котрий практично складається) далеко не завжди й у всьому збігається з його запланованими контурами. Причин цього кілька по-перше, закономірності фізичного виховання мають не однозначно-зумовлений, а ймовірний характер (Іншими словами, вони не ви­являються механічно, а допускають, залежно від конкретних умов, різні варіанти одних і тих же закономірних тенденцій); по-друге, наші знання про ці закономірності ніколи не є вичерпними, по-третє, реальні життєві ситу­ації, що впливають на хід фізичного виховання, вельми варіативні та динамічні. Звідси випливає одна з головних вимог до планування — Його гнучкість (постійний зв'язок планування І контролю, необхідність регуляр­ної корекції планів згідно з конкретними даними контролю).

Систематичний контроль підкаже вчителеві необхідне дозування вправ, найкращу їх послідовність, можливі Інтервали відпочинку, оптимальні порції навчального матеріалу, темп педагогічних дій, тобто все те, без чого немож­ливо вдосконалювати планування.

Отже, планування — це складання теоретично і методично обгрун­тованої документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення в сутність явиш і закономірностей процесу фізичного виховання.

На жаль, у практиці з відомих причин планування дискредитоване. Плани часто або зовсім не відповідають реальній ситуації, що склалась у школі, І природно, не відіграють своєї позитивної ролі, або складаються лише для того, щоби пред'явити їх на вимогу керівництва школи, можли­вим Інспекціям.

Уміння якісно планувати процес засвоєння предмету "фізична культу­ра" є однією із найважливіших професійних здібностей учителя.

Відомо, що в навчальних програмах Із фізичної культури (на відміну від інших шкільних предметів) матеріал представлений не в порядку його засво­єння, а у вигляді переліку фізичних вправ за певними розділами. Плануючи роботу, вчитель сам повинен підбирати матеріал для уроків із різних розді­лів, щоби раціонально формувати І вирішувати педагогічні завдання. При цьому вчитель має постійно враховувати, що вже добре засвоєно учнями, що варто повторити, до чого готуватись у подальшій роботі

Технологія планування

Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій, Що становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Реальний процес фізичного виховання, природно, не можна побудувати Інакше, ніж Із певного вихідного пункту ("Із початку"). Водночас його планування починається ніби 'з кінця" — із передбачення і формування ідеї про основні напрями роботи, Із принципових підходів до розв'язання методичних питань Така Ідея вини­кає, зазвичай, уже в студентські роки. Вивчаючи курс теорії І методики

фізичного виховання, спортивно-педагогічні дисципліни, спостерігаючи ро­боту своїх викладачів, учителів школи, студент "приміряє" надбані знання й уміння до своєї майбутньої роботи, формує мету-ідеал та стратегічну мету (дивись розділ "Система фізичного виховання"). У вчителя Ідея майбутньої роботи (мета-ідеал) в наступному навчальному році формується на основі набутого досвіду, спостережень діяльності інших педагогів, Інформації, отри­маної внаслідок самоосвіти.

Зіставлення мети-ідеалу з конкретними умовами праці, рівнем підгото­вленості учнів приводить до певних її коректив. Лише після цього вона трансформується в тактичну та оперативну мету. Далі проектується бажаний стан рівнів теоретичної, фізичної і технічної підготовки у вигляді певних результатів (дивись рис.1)

Бажаний стан досягається постановкою низки конкретних завдань щодо засвоєння теоретичної інформації, виховання фізичних якостей та опа­нування фізичних вправ, передбачених шкільною програмою, а також оздоровчих і виховних завдань.

Для розв'язання висунутих завдань учитель визначає систему педагогіч­ного впливу на учнів (засоби, методи й умови праці). Ця операція, як і попередня,

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать