Економічна освіта в США та альтернативні методи навчання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет

ДОПОВІДЬ

на тему:

“Економічна освіта в США та альтернативні методи навчання”

Київ, КНЕУ

Всебічна економічна освіта, навіть перебуваючи впродовж остан­ніх десятиріч далеко не на периферії уваги американської педагогіч­ної та бізнесової громадськості, останніми роками привернула до себе ще пильнішу увагу. Дослідники зазначають, що великій час­тині з 40 млн. випускників американських шкіл, котрі щороку по­повнюють ринок робочої сили, бракує тих економічних знань і на­вичок, без яких не можна уявити як становлення високопродуктив­ного працівника, так і утримання США чільних позицій на світово­му ринку.

Поворотним пунктом у зміні ставлення американської громадсь­кості до економічної освіти молодого покоління стали результати опитування старшокласників, проведеного восени 1988 р. Його під­сумки приголомшили Америку: лише 40 % респондентів дали пра­вильні відповіді на запитання тесту. Так, з 8205 юних американців тільки 39 % знали, що валовий національний продукт США — це сукупна вартість вироблених товарів та послуг. Понад половина опи­таних не знала, що бюджетний дефіцит є наслідком перевищення урядових видатків над прибутками. Лише 34 % визначили прибуток як різницю між валовим доходом компанії і її валовими витратами, 25 % правильно відповіли на питання, що стосувалися інфляції. На думку авторів дослідження,, однією із визначальних причин економічної неосвіченості американської молоді став той факт, що на час проведення опитування навчальний курс з основ економіки був обов'язковим компонентом у програмах середніх шил лише в 28 з 50 штатів США. Загалом на той час лише 25 % старшокласників опановували цей курс.

Занепокоєння керівної та біз­несової еліти незадовільним став­ленням освітян до навчального курсу з економіки як другоряд­ного привело наприкінці 80-х — на початку 90-х років до карди­нального перегляду місця цієї дисципліни в ієрархії навчаль­них предметів. Нині у більшості середніх шкіл, вивчення еконо­міки є обов'язковим для отри­мання свідоцтва про середню ос­віту. 87 % учнів середніх та стар­ших класів можуть за бажанням опановувати цей курс. Як це ха­рактерно для американської ос­віти в цілому, де втручання фе­дерального уряду в зміст освіти вкрай обмежене, зміст навчаль­ного курсу з економіки не є уні­фікованим на загальнонаціональ­ному рівні, а відрізняється за­лежно від штату, де викладаєть­ся цей предмет. Як зазначає проф. Джейн С. Лопус «у визначенні напрямів економічної освіти в старших класах учителі, управ­ління шкіл і навіть окремі штати мають значний ступінь свободи. Вона дає педагогам змогу найпов­ніше розкрити свої можливості, сильні сторони, а також врахо­вувати інтереси кожного учня у вивченні курсу» (Лопус Джейн С . , Зміст економіч­ної освіти в старшій школі США // Географія та основи економіки в школі. - 1997.— №4.— С. 36).

Як приклад цьому слугує опи­тування, проведене 1993 р. со­ціологічною компанією "Yanke-Iovich, Skelly & White». 42 % ви­кладачів економіки різних шта­тів засвідчили, що до них не було доведено ні змісту, ні методики викладання цього предмета. (Отож поширеною є практика, що зміст і методика викладання визначаються учителем на влас­ний розсуд.) 47 % опитаних за­уважили, що при виборі змісту навчання основам економіки вони намагаються поєднати як викладання теоретичних засад предмета, так і навчання прак­тичним навичкам (на зразок уміння збалансувати власну чекову книжку). Третина опитаних на­дала перевагу навчанню практич­ним навичкам, 16 % — теорії еко­номічної науки. Показово, що в державних (публічних) школах переважає навчання практичним аспектам, тоді як у приватних і релігійних — теоретичним.)

Подібна диверсифікація під­ходів зумовила необхідність роз­робки національних стандартів для викладання у школі основ економічної теорії. Визначальні принципи узагальнено в чоти­рьох основних розділах: 1) фун­даментальні економічні поняття; 2) мікроекономічні поняття; 3) макроекономічні поняття; 4) за­гальноекономічні поняття. До речі, в середовищі амери­канських економістів і виклада­чів економіки вже котре десяти­річчя триває дискусія про те, чи має ознайомлення із основами мікроекономіки передувати вив­ченню макроекономіки, або на­впаки. На сьогодні загальний консенсус схиляється на користь першочергового вивчення базо­вих мікроекономічних понять. Май­же ідентичного підходу дотри­муються і вітчизняні упорядни­ки державних стандартів з еко­номіки для загальної середньої освіти в Україні.

Що стосується визначення основних чинників ефективності навчання основам економіки, то триваючий дотепер перебіг плід­ної дискусії на шпальтах амери­канської преси можна узагаль­нити таким чином: освітяни США схильні ставити дієвість навчання в залежність від поєд­нання чотирьох підходів (аспек­тів) — педагогічного, змістово­го, методологічного та дефініційного.

Педагогічний аспект. На дум­ку американського педагога Маргарет Льюїс, яка узагальнила численні підходи своїх колег до викладання основ економіки в журналі «Jornal оf Есопотіс Issues» , в основу викладання цього предмета має бути покладений принцип прак­тичної участі школярів у його опануванні. Учні повинні відзна­чатися критичним та творчим мисленням і брати активну участь у навчальному процесі. Таке активне включення їх у процес навчання неможливе без зруйнування бар'єрів як між учителем й учнем, з одного боку, так і у