Голосовий апарат і його будова

ЗМІСТ

1. Голосовий апарат і його будова.

2. Роль нервової системи в звукоутворенні.

3. Вчення І.Павлова про умовні рефлекси.

4. Взаємодія слухових і голосових органів. Динамічний стереотип.

5. Будова гортані. Функції гортані.

6. Голосові складки і їх роль у звукоутворенні.

7. Трахея, бронхи, їх роль у голосоутворенні.

8. Грудна клітка, її будова, голоутворюючі функції.

9. Діафрагма, її роль у звукоутворенні.

10. Будова надставної трубки.

11. Носова порожнина.

12. Ротова порожнина.

13. Тверде і м'яке піднебіння.

14. Будова глотки. Співочий зівок.

15. Процес голосоутворення.

16. Співоча постава.

17. Положення звукоутворюючих органів під час співу.

18. Резонатори голосового апарату. Їх значення та практичне застосування.

19. Співацька позиція звука або його резонансовий пункт.

1. 2. Голосовий апарат, його будова. Роль первинної системи в звукоутворенні.

Усі органи, які беруть участь у голосоутворенні, у сукупності утворюють так званий голосовий апарат. До його складу входять: ротова і носова порожнини, глотка, гортань з голосовими складками, трахея, бронхи, легені, грудна клітка з дихальними м'язами та діафрагмою, м'язи черевної порожнини. У голосоутворенні бере участь і нервова система: відповідні нервові центри в головному мозку з рухливими і чутливими нервами, які об'єднують ці центри з усіма вокальними органами. З мозку по рухливих нервах до цих органів ідуть накази (еферентний зв'язок), а по чутливих нервах надходять відомості про стан працюючих органів (аферентний зв'язок). Органи, які беруть участь у голосоутворенні, є технічними виконавцями наказів, які надходять з (центральної нервової системи) в результаті її складної діяльності при співі. Роботу органів звукоутворення не можна розглядати без зв'язку з центральною нервовою системою, яка організовує їхні функції у єдиний цілісний співочий процес.

3. Вчення І. Павлова про умовні рефлекси.

Великий російський фізіолог І.Павлов першим розглянув людський організм як єдине ціле, діяльність якого організовує і узгоджує НС. В основі всіх психічних процесів лежать умовні рефлекси. Вчення Павлова про умовні рефлекси відкрило можливість для вивчення таких складних процесів, яким є спів: воно відкрило умовно-рефлекторну основу вокальних навичок, завдяки чому ми можемо глибоко зрозуміти їх механізм і вдосконалити методичні шлях виховання співочих голосів.

4. Взаємодія слухових і голосових органів. Динамічний стереотип.

У співі, так само, як і у розмовній мові, необхідна наявність як упевнюю чого так і функціонального звуку апарату. До мозку людини по чутливих нервах поступає інформація про роботу голосових органів і одночасно через вухо вона сприймає звуки, які утворює. Людина співставляє їх з попередніми, помічає відмінність (або помилку) і намагається її виправити. Таким чином здійснюється координація між слухом і голос людини. Під час цього процесу утворюється і закріплюється умовнорефлекторні зв'язки, які при багатородовому повторенні перетворюються в динамічні стереотипи, що лежать в основі навик співу. В процесі розвитку людини взаємодія слухових і голосових органів стає наскільки тісною, що зливається в єдину функцію, на базі якої формується і співоча функція. Зв'язок міх слухом і голосом двохсторонній: не тільки голос не може формуватися без участі слуху, але й слух також не може розвиватись без участі голових органів. Слухові сприйняття здійснюються через діяльність органів голосового апарату. Слухаючи мову, музику або спів, ми про себе (а іноді і вголос) повторюємо їх і тільки після цього їх сприймаємо.

При формуванні і розвитку вокальних навиків весь час відбувається коректування роботи органів: відмічаються зайві, закріплюються потрібні руки. Весь цей процес неможливий без знань про те, як здійснюють роботу звукоутворюючі органи, в якому стані вони знаходяться. Тому зворотні звуки і особливо ті, які є в нашій уяві у вигляді відчуттів (слухових, м'язових, резонаторних) виконують виключно важливу роль у розвитку голосових навичок. Серед таких зв'язків ведуче місце займає вокальний слух.

5. Будова і функції гортані.

Орган, де відбувається звукоутворення, називається гортанню. Вона розташована по середній лінії шиї у передньому її відділі і має форму трубки, верхній отвір якої відкривається в порожнину глотки, а нижній продовжується в трахею.

Гортань виконує такі функції:

- дихальну;

- захисну;

- голосову.

Гортань має складну будову, складається з хрящів, які з'єднані між собою і оточені ззовні і зсередини м'язами. Внутрішня поверхня гортані вистелена слизовою оболонкою.

Найбільший хрящ гортані – щитовидний – визначає розміри гортані. Чоловіча гортань більша, ніж жіноча. Для низьких чоловічих голосів характерна гострокутна витягнута вперед гортань, яка проступає на передній поверхні шиї у вигляді кадика, “Аданові яблука”. Гортань тенорів по величині наближається до фіногої і малопомітна. Верхній отвір гортані називається входом в гортань, має овальну форму. При диханні вхід в гортань відкритий, при ковтанні гортань закривається рухливим хрящем – надгортанником.

6. Голосові зв'язки, їх роль у звукоутворенні.

Якщо дивитись на гортань зверху, то з двох боків симетрично є по два виступи слизової оболонки, які знаходяться один

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать