Біотехнологія техногенного суспільства

План :

Вступ

1. Природа-технологія-культура

1.1 Функціонування біотехнологій

2. Епоха ноосфери.

2.1 Біотехнологія, як складова життя.

2.2 Відміність біотехнологій та хім. технологій.

2.3 Біотехнологія , як спосіб інженерії

3. Гуманістичні напрямки розвитку

3.1 Непередбачуваність процесів розвитку та використання біотехнологій

4. Небезпечність біотехнологій.

Висновок.

Використана література.

Вступ

Хоча в сутності технології втілюється єдність природного і культурного, відношення технології з природою і культурою є суперечливим. Технологія в своєму функціонуванні породжує "світ технології", відчужується від природи і людини. Результатом є руйнування єдності, цілісності природних систем, деградація природи . Вплив технології на культуру теж може бути деструктивним, руйнуючим .

Виникає парадоксальна ситуація: практичне освоєння людиною природи, раціоналізації технології обертається конфліктом як у відношенні технологія-природа, так і - технологія-культура.

1. Природа-технологія-культура

З одного боку, людський розум в формі науки дозволяє опанувати якісно вищі форми руху матерії, технологічно й втілювати. З другого, - ці нові технолога стають у певному відношенні ще більш руйнівними для природи і культури.

Пошуки адекватного людині і культурі технолога людської діяльності привели до новітньої біотехнології, до надії суспільства на те, що суперечність "природа-технологія-культура" може бути знята в процесі включення в існуючу систему технології біотехнології, перетворення її в базисну. Біотехнологія може бути технологічною основою не тільки системи технолога людської діяльності, але і основою, моделлю нового, порівнюючи з минулими етапами, відношення технології і культури.

Використання пізнаних біологічних законів для створення технічних і технологічних систем, включення біотехнології в існуючу систему технології обумовлює не лише подальшу експансію людини в природу, а нову якість самої природи. Масове перетворення живого, що відбувається в практиці біотехно-логічного виробництва і дослідження, створює нову частину природи - "штучне-живе", біологічні системи, що є результатом людської конструкторської діяльності. Причому, ці штучні біологічні системи є не просто результатом поглиблення людського знання природи і нових шляхів їх практичного втілення. Слід підкреслити, що явище "штучного живого" являє собою результат втілення, своєрідний підсумок руху всієї людської культури, поза якою такі досягнення науки були б неможливі. Так, адекватне ставлення до штучного біологічного в межах наукового співтовариства можливе, якщо існує певний соціокультурний фон, включаючи відповідні світоглядні орієнтири, моральні, філософські оцінки. Поруч з ним, необхідною умовою об'єктивної оцінки "штучного живого" є достатній рівень біологічної культури суспільства.

1.1 Функціонування біотехнологій

Виходячи зі сказаного, уявляється можливим підкреслити 2 принципових положення, що пов'язані з розвитком і функціонуванням біотехнології. По-перше, біотехнологічний спосіб людської діяльності обумовлює формування певного пласта біологічного світу, який в абсолютному значенні вже не є природою. Природа стає штучною. Це, у свою чергу, веде до зміни не тільки змісту, а й способів взаємодії технології і культури. Тому, друга обставина, яку треба відмітити, полягає в тому, що штучна природа обумовлює існування світу нової культури - техно-логізованої культури.

Виникає проблема відношення природи і культури в умовах розвитку біотехнології як способу суб'єктивного впливу на світ. Одним з варіантів філософсько-світоглядного осмислення цієї проблеми є біосферно-неосферна концепція В.І.Вернадського. Оцінюючи її культурний сенс, П.О.Флоренський писав Вернадському: "... промышленность будущего, а может быть, ближайшего будущего станет биопромышленностью, ...за электротехникой... идет биотехника... Мое убеждение, что ваш биосферический лозунг должен повести к эмпирическим поискам каких-то биоформ и биоотношений в недрах самой материи" [З]. Розмірковуючи в цьому напрямку, П.О.Флоренський припускавіснування біосфер: "особой части вещества, вовлеченной в круговорот культуры или, точнее, круговорот духа". В такій формі П.О.Флоренський висловив думку про єдність нової якості технології і розвитку людського духа, культури. "Біосферичний лозунг" - світоглядний орієнтир на розуміння диференційованої, багаторівневої системи життя як єдиної, цілісної, що дозволяє не тільки виявити фундаментальні "біовідношення", а й здійснити сходження до єдності біотехніки і людської культури, як одного з породжень біосфери - ноосфери.

2. Епоха ноосфери.

Н.М.Моісеєв вважає за можливе існування "епохи ноосфери" -епохи в історії людства, коли воно зуміє не тільки усвідомити необхідність переходу біосфери в новий стан, а й почне реалізовувати відповідно планетарну стратегію такого переходу. Дослідник вважає, що вчення В.І.Вернадського про ноосферу повинно поступово перетворитися в теорію розвитку ноосфери і переходу природи і суспільства в якісно новий стан,