Дидактичні аспекти організації і реалізації самостійної роботи студентів технічних вузів

Реферат з педагогіки

ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНIЗАЦIЇ І РЕАЛIЗАЦIЇ

САМОСТIЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТIВ ТЕХНIЧНИХ ВУЗIВ

Вивчення курсу загальної фiзики в технiчних вузах є одним з най важливих елементiв пiдготовки висококвалiфiкованих фахiвцiв, воно сприяє розвитку пошуково-творчого мислення, iнтелектуальних здiбностей, пiдвищенню загальнонаукового рiвня i виробленню навичкiв дослiдження прикладних питань в галузi майбутнього фаху.

Як зробити так, щоб теоретичні знання, одержані студентом з фізики, не iснували самi по собi, а максимально повно використовувалися їм в його практичній діяльності? Якщо до недавнього часу ця мета відносно успiшно досягалася засобами традицiйної дидактики, то зараз її реалiзацiя стає з кожним роком все складнiшою. Ми пiдiйшли до такого рубежу, коли кількість інформації з фізики стала настiльки величезною, що вона не може бути засвоєною за вiдносно короткий термін навчання (особливо в технiчному вузi, де кiлькiсть годин, якi відводяться на вивчення фізики кожного року зменшується), якщо її не упорядкувати на принципово нових засадах. В якостi основи для перебудови навчального процесу з фізики у вищiй технiчнiй школi ми пропонуємо концепцію інтенсивного формування i продуктивного функцiювання загальних теоретичних систем знань у розвиваючому навчанню.

Складовою частиною, ядром концепцiї є наступнi принципи:

I. Підвищення системностi, загальності i функцiонованостi основних фiзичних понять курсу загальної фiзики в процесi навчання.

II. Iнтенсифiкацiя процесу формування системи фізичних знань та особистостi студентiв.

Ш. Активiзацiя i самоорганiзацiя дiяльностi студентiв в умовах посилення спiвробiтництва з викладачем i один з одним.

Дослiдження дидактiв, психологiв, представникiв конкретних методик переконують, що найважливiшою умовою успiшного пiдвищення якостi навчального процесу у вузi є цiлеспрямований i спецiально органiзований розвиток пiзнавальної дiяльностi i самостiйностi студентiв. Але в практицi навчання не завжди гiдно оцiнюється той факт, що високий рiвень пізнанавальної дiяльностi i самостiйностi студентiв чинить добродiйний вплив на весь хiд їхньої професiйної пiдготовки.

Для вдосконалення організації i методичного забезпечення СРС методика завдань, на наш погляд, повинна вiдповiдати наступним вимогам:

1. Завдання для СРС повиннi бути диференцiйованi, тому що початковий рiвень знань, умiнь та навичок, теоретична готовнiсть до виконання рiзних видiв робiт, а також досвiд самостiйної дiяльностi у студентiв рiзний.

2. Завдання повиннi враховувати досягнутий рiвень умiнь та навичок творчого використання засвоєних знань у рiзних ситуацiях (внутрiшніх - i між предметних, прикладних та професiйних).

3. В завданнях повиннi знайти своє вiдображення основнi iдеї розвиваючого навчання, iнтеграцiйнi процеси тощо.

В результатi проведеного дослiдження ми дiйшли до висновку про необхідність включення у СРС наступних типiв загальновiдомих в дидактицi завдань: репродуктивнi; за зразком; реконструктивно-варiативнi; частково-пошуковi та дослiдницькi.

Пiд час рiшення репродуктивних завдань пiзнавальна дiяльнiсть студента проходить у формi простого вiдтворення знань: студент згадує або знаходить (вiдшукує) у пiдручнику (конспектi) необхiдну формулу (рiвняння, закон), яка вiдображає (вiдтворює) суть явища, встановлює фiзичне тлумачення, пiдставляє їхнi численні значення та виконує обчислення. Завдання цього типу створюють для студентiв передумови для пiзнання, осмислення i запам`ятання тих чи iнших положень вивчаємого явища, закону, теорiї; сприяє накопиченню опорних знань, окремих фактiв та засобiв дiяльностi.

До другого типу завдань, якi вирiшуються згiдно зразку, належать завдання, рiшення яких може бути органiзовано згiдно вiдомих зразкiв або у виглядi зумовленої, заздалегiдь вiдомої послідовності дiй (алгоритму). Рiвень пiзнавальної самостiйностi в дiяльностi студентiв пiд час виконання цих завдань виявляється в пiдведеннi нового факту явища, зразка або засобу дiяльностi пiд уже вiдомi. Сприяючи накопиченню у студентiв опорних знань, умiнь та навичок, їх мiцному засвоєнню, цi роботи створюють необхiднi умови для переходу до виконання завдань бiльш високого рiвня самостiйностi.

Для рiшення реконструктивно-варiативних завдань студент повинен не тiльки добре знати фiзичнi закони, якi описують розглянуте явище (або сукупнiсть явищ), але й вмiти реконструювати, перетворювати та застосовувати до нових ситуацiй тощо. Цi завдання нацiленi на вироблення у студента вмiнь та навичкiв комбiнувати та перетворювати новi i традицiйнi засоби дiяльностi для рiшення нових та традицiйних проблем, використовуючи при цьому рiзнi варiацiї та пiдходи. Все це сприяє формуванню у студентiв таких рис, якi є основою пошуково-творчої дiяльностi майбутнього фахiвця. Виконуючи завдання цього типу, студенти вчаться перебудовувати та комбiнувати ранiш вiдомi знання i вмiння для виконання нового завдання, аналiзувати рiзнi шляхи його виконання i обирати найбiльш рацiональнi.

До завдань частково-пошукового типу вiдносяться завдання, у яких бракує або зайвi початковi данi, такi, у яких не повнiстю визначенi початковi умови, а також такi, якi припускають рiзнi варiацiї та вимагають доробки. Студент сам доповнює, знаходить (вiдшукує) тi данi, яких бракує, остаточно формує умови завдання i накреслює шляхи його рiшення. При