Нептун 2

План.

Вступ.

I.Нептун.

II. Основна частина.

1. Історія відкриття.

2. Деякі параметри планети.

3. Хімічний склад, фізичні умови і внутрішня будівля Нептуна.

4. Супутники Нептуна.

5. Сучасні дослідження Нептуна

III. Висновок.

Відкриті питання.

Нептун у цифрах.

Сучасні дані про Нептунові.

НЕПТУН

Нептун - восьма планета від Сонця, велика планета Сонячної системи, yfkt;bnm до планет - гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Ще орбіту Нептуна перетинає комета Галілея. Астрологічний знак Нептуна J.

Деякі параметри планети.

Нептун рухається навколо Сонця по еліптичій, близької до кругової (ексцентриситет 0, 009), орбіті; його середня відстань від Сонця у 30,058 разів більше, ніж у Землі, що складає приблизно 4500 млн. км. Це значить, що світло від Сонця доходить до Нептуна деяким більш ніж за 4 години. Тривалість року, тобто час одного повного обороту навколо Сонця 164,8 земного років. Екваторіальний радіус планети 24750 км. , що майже в чотири рази переверщує радіус Землі, притім власне обертання настільки швидке, що доба на Нептунові тривають усього 17,8 часів. Хоча середня густина Нептуна, рівна 1,67 г/см³ , майже втроє менше земної, його маса через великі розміри планети в 17,2 рази більше, ніж у Землі. Нептун виглядає на небі як зірка 7,8 зоряного розміру; при сильному збільшенні має вид зеленуватого диска, позбавленого яких-небудь деталей.

Нептун володіє магнітним полем, напруженість якого на полюсах приблизно вдвічі більше, ніж на Землі.

Ефективна температура поверхневих областей біля. 38 С, але в міру наближення до центру планети вона зростає до (12-14) · 103 С при тиску 7-8 мегабар.

Хімічний склад, фізичні умови і будова Нептуна.

Будівля і набір складовий Нептун елементів, мабуть, подібні Урану: різноманітні "льоди" або отверділі газиякі містять біля 15% водню і невеличкої кількості гелію. Як і Уран, і на відміну від Юпітера із Сатурном, Нептун, можливо, не має чіткого внутрішнього розшарування. Але найбільш вирогідно, що у нього є невеличке тверде ядро (рівне по масі Землі). Атмосфера Нептуна - це, по більшій частині, водень і гелій з невеличкою домішкою метана: синій колір Нептуна є результатом поглинання червоного світла в атмосфері цим газом, як на Урані.

Подібно типовій газовій планеті, Нептун славнозвісний великими бурями і вихорами, швидкими вітрами, що дують на обмежених смугах, рівнобіжним екватору. На Нептуні найшвидші в Сонячній системі вітри, вони розганяються до 2200 км/год. Вітри дують на Нептуні в західному напрямку, проти обертання планети. Зауважте, що в планет-гігантів швидкість потоків і плинів у їхніх атмосферах збільшується з відстанню від Сонця. Ця закономірність не має поки ніякого пояснення. На знімках можна побачити хмари в атмосфері Нептуна. Подібно Юпітеру і Сатурну, Нептун має внутрішнє джерело тепла - він випромінює більш ніж у два з половиною разу більше енергії, ніж одержує від Сонця.

Історія відкриттів.

Після того, як у 1781 р. У. Гершель відкрив Уран і розрахував параметри його орбіти, незабаром виявилися загадкові аномалії в прямуванні цієї планети воно то «відставало» від розрахункового, то випереджало його. Орбіта Урана не відповідала закону Ньютона. Це і навело на думку про існування ще однієї планети за Ураном, що могла б своїм гравітаційним тяжінням спотворювати траєкторію прямування 7-ї планети.

У 1832 р. у звіті Британської Асоціації розвитку науки Дж. Ері, що згодом став королівським астрономом, відзначав, що за 11 років помилка в положенні Урану досягла майже півхвилини дуги. Незабаром після опублікування звіту Ері одержав від Британського астронома-аматора, преподобного доктора Хасея, лист, у якому висувалося припущення, що ці аномалії обумовлені впливом поки ще невідкритої "зауранової" планети. Очевидно, це було першою пропозицією шукати планету. Ері не схвалив ідею Хасея, і пошуки не були початі.

А ще за рік до цього талановитий молодий студент Дж. К. Адамс відзначив у своїх записах: “На початку цього тижня з'явивилася думка зайнятися відразу ж після одержання ступеня дослідженням аномалій у прямуванні Урану, що дотепер не пояснені. Треба знайти, чи можуть вони бути обумовлені впливом невідкритої планети і, якщо можливо, визначити хоча б приблизно елементи її орбіти, що може призвести до її відкриття”.

Адамс одержав можливість приступити до рішення цієї задачі тільки через два роки, і до жовтня 1843 р. попередні обчислення були закінчені. Адамс вирішив показати їх Ері, проте зустрітися з королівським астрономом йому не вдалося. Адамсу залишалося лише повернутися в Кембрідж, залишивши для Ері результати проведених розрахунків. По незрозумілих причинах Ері відреагував на роботу Адамса негативно, ціною чого явилася втрата Англією пріоритету у відкритті навої планети.

Незалежно від Адамса над проблемою зауранової планети працював у Франції У. Ж. Леверьє. 10 листопада 1845 р. він представив у Французькії АН результати свого теоретичного аналізу прямування Урану, помітивши на закінчення про розбіжностями між даними спостережень і розрахунків: “Це можна пояснити впливом зовнішнього чинника, що я оціню в другому тракті”. Такі оцінки були проведені в першій половині 1846 р. Успіхові справи допомогла пропозиція, що шукана

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать