Проблеми інвестування та розвитку АПК України

На сучасному етапі економіка України, включаючи її агропромисловий комплекс, знаходиться в стані глибокої кризи. Негативний вплив мають структурні, міжгалузеві диспропорції, що нагромадилися в народному господарстві протягом десятиліть, що і привели до гострого дефіциту товарів виробничого і невиробничого призначення, і особливо енергоносіїв. Криза підсилюється розбалансованістю фінансово-кредитної системи, невідповідністю сформованих управлінських структур потребам економічного розвитку.

За умови надзвичайно високої монополізації економіки галузі переробної промисловості АПК виявилися дуже чуйними до різких змін соціально-економічної ситуації в Україні й у СНД. Економічна криза багатосторонньо впливає на розвиток інвестиційного процесу у всім АПК. З одного боку, необхідність здійснення структурної перебудови вимагає великих капітальних вкладень у такі ключові виробництва, як машинобудування для переробних галузей АПК, випуск засобів і матеріалів, включаючи необхідне устаткування, біотехнології в агропромисловому виробництві. Економічний підйом цих господарських ділянок привів би до значної позитивної ланцюгової реакції у всьому агропромисловому комплексі. Але вітчизняна промисловість не може забезпечити належного рівня розвитку відзначених галузей тільки за рахунок власних ресурсів. Цілий ряд засобів виробництва взагалі не випускається в Україні. Наприклад, нове обладнання для переробки молока виробляється тільки в декількох країнах і декількома великими корпораціями. Тому проблема імпорту товарів виробничого призначення й іноземних інвестицій для розвитку АПК є надзвичайно актуальної для економіки України.

Відповідно до Закону України "Про іноземні інвестиції", до іноземних інвестицій відносяться усі види цінностей, вкладених безпосередньо іноземними інвесторами... в об'єкти підприємницької й інші види діяльності з метою одержання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту". До інвестицій відносяться валюта, у тому числі іноземна, валютні цінності, спонукуване і нерухоме майно, акції, облігації й інші цінні папери, будь-які права інтелектуальної власності, що мають вартість, торгові знаки, ноу-хау, права на здійснення господарської діяльності, платні послуги, інші види інвестицій, що не заборонені законами України.

Необхідно відзначити, що потреба АПК України у відзначених видах інвестицій неоднакова. Найбільшу цінність мають нові технології устаткування; ноу-хау, вільно конвертована іноземна валюта. З іншого боку, можливості вкладення тих чи інших видів інвестицій часто різні в різних іноземних інвесторів у залежності від країни походження. Тому проблему залучення закордонних капіталів в АПК України доцільно розглядати диференційоване по інвесторах з розвитих країн, із країн на території колишнього СРСР, з інших країн.

Саме підприємці в розвитих країнах Європи й Америки володіють найбільш коштовного дня АПК України відзначеними вище видами потенційних інвестицій. У той же час вони вимагають і щодо вищих гарантій для вкладення своїх капіталів). Що стосується залучення інвестицій з держав на території колишнього СРСР, то, визнаючи їхню настійну потребу, необхідно відзначити і визначену специфіку, обумовлену неоднаковим рівнем розвитку ринкових відносин у капіталістичних країнах і державах на території колишнього СРСР.

У процесі інвестування капіталу кожна з причетних до нього сторін має свої пріоритети. Так, у результаті залучення іноземних інвестицій у переробну промышленность АПК України було б бажано досягти:

У той же час з доповіді Міністерства торгівлі США випливає, що до основних перешкод на шляху американських інвестицій у країнах на території колишнього СРСР відносяться:

* нестабільність і невизначеність законодавчих актів, різкі і непередбачені зміни в податковій політиці ;

* невизначеність у питаннях власності, особливо на природні ресурси;

* неконвертованість внутрішньої валюти;

* гострий дефіцит комерційної, юридичної і ринкової інформації і деякі інші проблеми.

Звичайно, на потенційних іноземних інвесторів поряд з відзначеними вище лімітують факторами діють і визначені ринкові сили, що примушують їхній до пошуку нових сфер вкладення своїх капіталів. До основних таких причин відносяться: висока конкуренція на вже освоєних чи ринках пошук у довгостроковій перспективі нових ринків; потреба в нових джерелах прибутку, обумовлений складним фінансово-економічним становищем чи фірми загальною стратегією її розвитку; деякі інші фактори. Як свідчать, наприклад, результати опитування, проведеного вченими університету міста Падерборн (ФРН) у 1114 німецьких фірмах, підприємці найбільш зацікавлені в освоєнні нових ринків і збільшенні обсягів продажів у колишніх соціалістичних країнах. У той же час порівняно низька вартість робочої сили займала шосте місце серед факторів, що спонукують іноземних власників до вкладення капіталів, податкові пільги - восьме, а сприяння в рекламній діяльності - тільки сімнадцяте.

Пріоритетні цілі потенційних іноземних інвесторів потрібно враховувати органам державного і господарського керування, українським підприємцям. З огляду на низький рівень ринкової культури вітчизняних підприємців, їх недостатню информированность щодо ситуації на світових ринках товарів, робочої сили, грошей і капіталів, органи державного керування на сучасному етапі повинні взяти на себе левину частку функцій інформаційного забезпечення, організаційної і правової п