Конституційний контроль за виборами і референдумами

Національний Університет “Києво-Могилянська академія”

Реферат

з курсу

“ Основи Конституційного

права Украї ни ”

на тему:

Конституційний контроль за виборами

і референдумами.

Виконала:

студентка ФГСН-3

Волобуєва О.

Викладач:

Галиця М.

Київ-98

Вибори та референдуми є однiєю з форм волевиявлення народу як єдиного джерела влади i носiя суверенiтету держави. В них реалiзується право кожного на участь в управлiннi державою безпосередньо або через вiльнообраних представникiв. Гарантiєю цього права є забезпечення нормативного регулювання процесу виборiв i референдумiв. Встановлення в нормативних актах принципiв, органiзацiї та порядку проведення виборiв i референдумiв обмежує, хоча i не виключає повнiстю можливостi порушень виборчого права i законодавства щодо виборiв i референдумiв.

Нажаль, iсторично складалося так, що за радянських часiв, у першi роки незалежностi, та й зараз дотриманню конституцiйного права на участь в управлiннi державою в Українi не придiлялося належної уваги, що призводило і призводить до порушень виборчих прав окремих громадян та законодавства про вибори.

Порушення Закону "Про вибори народних депутатiв" вiд 18 листопада 1993 року при проведеннi виборiв народних депутатiв України в 1994 роцi було проаналiзовано Центральною виборчою комiсiєю по виборах народних депутатiв України i розглянуто нею на пiдсумковому засiданнi, а також видалено в аналiзi, проведеному особисто колишнiм кандидатом у народнi депутати України О.Барабашем,[1] перелiк порушень при виборах народного депутата України О. I. Колiнько наведено в єдиному рiшеннi Верховного Суду України, прийнятому у справi за скаргою О. І. Колiнько на рiшення Центрвиборчкому про визнання виборiв недiйсними.

Прогалини у Законi України "Про вибори народних депутатiв України" та безвiдповiдальнiсть за невиконання чи неналежне виконання цього Закону, зокрема вiдсутнiсть за тривалий час фактiв застосування кримiнальної вiдповiдальностi за порушення виборчого законодавства, сприяли, на думку О. Барабаша, порушенням виборчого права.[2]

Тiльки внаслiдок голосування i за дотримання вiдповiдних правил i принципiв проведення виборiв та визначення їх результатiв Президент держави, депутати парламенту, органiв мiсцевого самоврядування вважаються обраними.[3] Через вибори вiдбувається делегування влади народа Президенту держави, представницьким органам державної влади та мiсцевого самоврядування. Саме за допомогою бюлетеня воля народу перетворюється на владу, яка служить народу, а не пригноблює його. Саме за допомогою виборiв отримуються i передаються владнi повноваження, здiйснюється звiтнiсть влади перед народом, полiтичнi суперечки спрямовуються у русло мирного вирiшення, стверджують С.Донсанто та Н.Стюарт[4] . Порушення виборчого законодавства i процесу не лише спотворює iстинну волю громадян, а й пiдриває їх довiру до органiв державної влади. Ось чому великого значення набуває не лише дотримання виборчого законодавства, а й виключення будь-яких порушень процесу виборiв.

Одним iз способiв забезпечення законностi при проведеннi виборiв є контроль. Контроль за процесом виборiв здiйснюють уповноваженi на це органи й органiзацiї. Як уже зазначалося, в процесi виборiв вiдбувається формування конституцiйних органiв держави, якi за наслiдками голосування отримують повноваження на здiйснення влади вiд iменi народу. Тому особливої уваги заслуговує досвiд контролю щодо забезпечення конституцiйних прав i свобод громадянина в процесi виборiв, за формуванням органiв державної влади згiдно з вимогами Конституцiї та конституцiйних законiв держави, тобто конституцiйний контроль. Вiн може здiйснюватися Президентом держави, органами державної влади, полiтичними партiями, об'єднаннями громадян тощо в межах повноважень, встановлених Конституцiєю i вiдповiдними законами держави.

Здiйснення конституцiйного контролю уповноваженими на це органами державної влади, об'єднаннями громадян та iншими особами сприяє забезпеченню законностi у формуваннi конституцiйних органiв держави i належної передачi їм влади народу.

Конституцiйний контроль може бути частиною повноважень того чи iншого органу або вiн може бути вiднесений до компетенцiї одного органу чи системи органiв конституцiйної юрисдикцiї. Помiж органiв конституцiйної юрисдикцiї конституцiйний контроль може здiйснюватися всiма судами (Аргентина, Норвегiя, США, Японiя), тiльки верховними судами, якi є вищими судовими iнстанцiями (Канада, Швейцарiя), конституцiйними судами (Україна, ФРН), спецiальними органами - як, наприклад, Конституцiйна рада у Францiї.

Здiйснення конституцiйного контролю за виборами органами конституцiйної юрисдикцiї не виключає контролю або нагляду за виборчим процесом з боку iнших органiв, об'єднань громадян, посадових осiб тощо. Наприклад, у США контроль за дотриманням виборчого законодавства здiйснюють самi працiвники виборчих органiв, якi в межах своїх повноважень вирiшують окремi питання, що виникають у процесi виборiв i мають право порушувати позови до суду проти результатiв виборiв. Федеральний прокурор здiйснює нагляд у межах карних дiй проти виборчого законодавства. Суди, якi надiленi також функцiями конституцiйного контролю, здiйснюють його в процесi розгляду конкретних справ, пов'язаних iз порушенням виборчого законодавства.

Суди СШ