Вірменія сучасний її розвиток

Реферат на тему:

“Вірменія: сучасний її розвиток”

План

1. Економіко-географічне положення

2. Природа і природні ресурси

3. Населення

4. Економіка країни

5. Транспорт, зовнішні економічні зв'язки

6. Висновки

7. Список використаної літератури

Економіко-географічне положення

Повна назва країни – Республіка Вірменія, місцева – Хайастані Анрапетутюн (Хайастан). Столицею з 1920 року є місто Єреван, до 1936 року що називався Еривань (населення на 1997 рік – 1 млн. 202 тис. жителів).

Вірменія поділяється на 10 провінцій (марсер): Арагатсотн, Арарат, Армавір, Гегаракуник, Лорри, Котайк, Ширак, Сюник, Тавуш, Воец Дзор, столична область. Площа країни складає 29800 км? Держава розташована в західній Азії, не має виходу до моря, на 190 км вилучена від Каспійського і на 160 – від Чорного моря. Вірменія – гірська країна, велика частина якої знаходиться в межах Вірменського нагір'я (вища оцінка – гора Арагац, 4090 м), до якого з півночі примикають хребти Малого Кавказу. Загальна довжина границь – 1254 км. Має границю з Азербайджаном довжиною 787 км, з Туреччиною – 268 км, із Грузією – 164 км, з Іраном – 35 км.

Валюта: 1 драм = 100 лума, курс на 21 січня 2004 року: 588.46 AMD = 1 USD

Природа і природні ресурси

Рельєф . Республіка Вірменія розташована на північному сході Вірменського нагір'я. Тут представлене складне сполучення складчастих і вулканічних гір, лавових плато, аккумулятивних рівнин, річкових долин і озерних улоговин. Близько 90% площі країни знаходиться на висотах більш 1000 м над рівнем моря (середня висота 1800 м). Вища крапка – гора Арагац (4090 м). Найменші висоти, порядку 350 м, присвячені до ущелин рік Дебед на північному сході країни й Аракс на південно-заході і південно-сході.

На північному сході Вірменії піднімаються гори центральної частини Малого Кавказу. На північно-заході й у центрі країни розташований великий вулканічний район з лавовими плато і нагір'ями, а також погаслими вулканами, включаючи величезну чотириглаву гору Арагац. На півдні простираються складчасті гори, розчленовані густою мережею долин, багато хто з який являють собою глибокі ущелини. На заході в межі Вірменії частково заходить Араратська рівнина, що відрізняється плоским рельєфом.

Ріки й озера. Головна і сама довга ріка Вірменії Аракс тече уздовж границь з Туреччиною й Іраном і впадає в р. Куру на території Азербайджану. Більшість інших рік – її ліві припливи. Лівий приплив Араксу – ріка Раздан, що випливає з озера Севан, має важливе іригаційне і гідроенергетичне значення.

З більш сотні озер Вірменії саме велике – Севан – належить до міжгірської улоговини на сході країни. Воно служить природним водоймищем для ріки Раздан з каскадом гідроелектростанцій. Севан використовується для судноплавства, рибальства (форель, сиг) і як зона відпочинку.

Вірменія багата підземними водами. Водою джерел користається Єреван. Мається також до п'ятисот мінеральних джерел. Деякі з них, наприклад Арзні і Джермук, мають важливе бальнеологічне значення.

Клімат. У Вірменії виділяють шість кліматичних районів. На крайньому південно-сході, на висотах менш 1000 м, клімат сухий субтропічний, із тривалою печенею влітку і м'якою безсніжною зимою. На Араратской рівнині й у басейні р. Арпа клімат сухий континентальний, з печенею влітку, холодною зимою і малою кількістю опадів. У передгір'ях навколо Араратской рівнини клімат помірковано сухий, з теплим летом, холодною зимою і рясними опадами (до 640 мм у рік). На півночі країни, на висотах 1500–1800 м, клімат помірковано холодний, із прохолодним летом і морозною зимою з рясними снігопадами; середня річна сума опадів 760 мм. На великих висотах (1800–3000 м) клімат ще більш суворий. Вище 3000 м з'являються гірничо-тундрові ландшафти.

Ґрунту Вірменії розвиті переважно на вулканічних породах. На відносно низьких висотах поширені гірничо-бурі і гірничо-каштанові ґрунти, місцями – солонці і солончаки. У середньому поясі гір широко представлені гірські чорноземи, а на великих висотах зустрічаються гірничо-лугові ґрунти.

Рослинність і тваринний світ . Найбільш розповсюджені рослинні формації Вірменії – степу і напівпустелі. На низьких висотах розташовані полинові напівпустелі, що місцями переходять у солянковие й ахиллейно-джузгуновие пустелі. У середньому поясі гір домінують злакові і різнотравно-злакові степи, що з висотою поступаються місцем луговим степам і альпійським лугам. Широколиственние лісу з перевагою дуба, бука і граба займають не більш 12% площі країни і присвячені до її північно-східних районів (почвозащитное і водоохоронне значення). У складі лісонасаджень виділяються тополя і волоський горіх. Значні площі на вулканічних плато займають практично позбавлені рослинності кам'яні розсипи.

Зі ссавців у Вірменії повсюдно поширені вовк, ведмідь, заєць, лисиця, барсук, а також зустрічаються козел, муфлон, козуля, рись, леопард, лісовий і очеретяний кіт, кабан, дикобраз, білка, шакал, ховрашок, куниця. Гніздяться численні види птахів: журавель, лелека, куріпка, перепел, тетерев, орел, гриф, улар. Журавель (по-вірменському крунк ) є національним символом країни. Серед багатьох плазуючих виділяється отрутна кавказька гадюка. Велику небезпеку представляють скорпіони. Серед оз

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать