Метод управлінського обліку

ВСТУП

В сучасний період у вітчизняному обліку відсутнє визначення методу управлінського обліку. Єдині визначання дано у підручнику Т.П. Карлової “Управлінський облік”: “Методом управлінського обліку, є сукупність різноманітних прийомів, способів, з допомогою яких відображається об’єкт управлінського обліку в інформаційній системі підприємства. “До основних елементів методу управлінського обліку автором віднесено: документацію, оцінку, групування і узагальнення, контрольні рахунки, нормування, планування і лімінування, контроль і аналіз.

Враховуючи, метод – це шлях до пізнання, теорія, наука, а основними об’єктами дослідження в управлінському обліку є затрати і доходи. Отже, методом управлінського обліку є сукупність традиційних методів планування і контроль, обліку, аналізу, нормування, прийняття управлінських рішень, що сприяють дослідженню поведінки затрат і доходів з метою управління ними тому специфіка методу управлінського обліку не у фіксації (відображення) величини затрат чи доходів, що характеризує фінансовий облік, а у дослідженні “поведінки” їх та впливу на них з метою оптимізації їх співвідношення. Крім того, в приведеній Карловою Т.П. сукупність елементів методу зведено воєдино частину прийомів бухгалтерського обліку та деякі функції управління. З методологічної точки зору – це не вірно. Управлінський облік не підміняє контроль, аналіз, планування, а шляхом забезпечення їх необхідного інформацією, координує їх ефективне функціонування. Тому слід було у приведеному переліку дане уточнення: планування собівартості, нормування виробничих затрат, аналіз собівартості.

Аналіз літературних джерел по досліджує мій проблемі привів до висновку. що метод управлінського обліку значно ширше поняття ніж лише методи обліку затрат і калькулювання собівартості продукції. На це, зокрема, вказує переважна більшість вітчизняних науковців: “При сучасному рівні розвитку ринкових відносин достатньо швидко здійснюється процес інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування і контроль в єдину систему отримання обробки інформації і прийняття рішень, систему, яка управляє підприємство, будучи зорієнтованою на досягнення не лише поточних цілей отримання прибутку, але й на глобальні стратегічні цілі.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

2.Методи калькування собівартості продукції на способи калькуляції. Система директ-носі акцентує увагу нер нерівшуться на зміні максимального доходу (суми покриття) по підприємству в цілому і деталізується по різноманітних виробах. В цілому і місткість суть аналітичного методу для цього необхідно, перш за все, розподілити затрати на постійні і змінні та розрахувати максимальний дохід по конкретним виробам. Суттєвими перевагами методу директ-ност. у порівнянні з попередніми є те, що:

1) максимальний дохід, отриманий з його допомогою, характеризує суму покриття по конкретним видам про-ї, що дає можливість відібрати вироби з найбільшого ректа більшістю та впроваджувати їх у виробництво;

2) сприяє спрощенню нормування, обліку та контролю за рахунок скорочення статей витрат;

3) покращує облік на контроль умовно-постійних (непрямих затрат, так як у звіті відображається окремою статтею, що наочно характеризує їх вплив на величину прибутку підприємства;

4) на основі даних обліку сум покриття можливо приймати різноманітні оперативні рішення по управлінню підприємства:

а) для досягнення ефективної політики цін;

б) для визначення меж, до яких можливо зменшувати ціни в залежності від різноманітних ринкових чинників;

в) з метою оптимізації асортименту випускаємої продукції;

г) при виборі альтернативних рішень: виробляти самим чи закуповувати запчастини, комплектуючі і інші;

д) для встановлення доцільності прийняття додаткового замовлення по цінах нижче звичайних;

є) для визначення оптимального розміру партії або серії товарів;

ж) з метою оптимального завантаження виробничих потужностей.

Основні критерії класифікації сучасних методів обліку і калькулювання собівартості прод. можливо класифікувати на основі двох критерій:

1) по ступеню нормування затрат;

2) по повноті відображення затрат;

По ступеню нормування розрізняють фактичні, нормально обґрунтовані і нормативні відображення системи поділяють на повні (включають всі затрати) і часткові (включають частину затрат).

Система обліку повних фактичних затрат характерна для традиційного бухгалтерського обліку та передбачає відображення абсолютно всіх затрат. В указаній системі затрат групуються по системах, центром відповідальності, готовим виробам. Непрямі затрати розподіляються за центром відповідальності і готовим виробом по заздалегідь вибраним базам і згідно встановлених коефіцієнтів. При цьому розподіл не залежить від ступеню використання виробничих потужностей, а визначається обсягом виробництва і його поділом (завжди умовним) на завершене і незавершене. Розподіл, накладних затрат також умовний, бо вибираючи базу ми наперед визначаємо і результат розподілу накладних затрат. Ставка накладних витрат може бути неоднаковою для різних видів продукції.

За базу розподілу часто використовують:

1.Прямі затрати праці (людино-год.);

2. Прямі затрати на робочу силу (заробітна плата);

3. Час роботи обладнання (машино-години);

4. Кількість виготовленої продукції. Подвійний запис приводить до фальсифікації результатів виробництва т

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать