Забезпечення обвинуваченому права на захист

План:

Вступ.................................................................................................................... 2

Забезпечення права на захист............................................................................ 4

Обвинувачений............................................................................................... 5

Процесуальні права і обов`язки обвинуваченого (підсудного)................. 5

Захисник.......................................................................................................... 6

Обов`язкова участь захисника....................................................................... 7

Відмова від захисника.................................................................................... 7

Порядок призначення захисника.................................................................. 8

Процесуальні права і обов`язки захисника.................................................. 9

Захист у кримінальному судочинстві............................................................. 10

Висновки........................................................................................................... 15

Використана література:.................................................................................. 17

Сноски:............................................................................................................... 18

Вступ.

Історія формування принципу забезпечення обвинуваченому права на захист була дуже неоднорідною. Наприклад, ще 1917 року Центральна Рада ухвалила закон "Про заведення апеляційних судів", — тобто важливий крок на шляху формування права на захист; у положенні "Про судочинство" від 3 червня 1919 року взагалі не знало інституту касаційного оскарження вироків — допускалося лише подання клопотання про помилування та пом`якшення покарання, а участь у процесі обвинувачення і захисту була обов`язковою лише при розгляді справ про найбільш тяжкі злочини; 13 вересня 1922 року була прийнята постанова "Про введення в дію Кримінально-процесуального кодексу УСРР", в якому право обвинуваченого на захист викладалося в повній мірі (на той час), а в більш новому КПК від 20 липня 1927 року це право дуже звужувалося — на стадії попереднього слідства, а також дізнання Кодекс не передбачав участі захисту, захисник тепер брав участь у процесі тільки зі стадії судового розгляду; і так далі.

Актуальність вибраної мною теми доводити не потрібно, бо сучасне законодавство теж не дає повної гарантії забезпечення цього права — все ще існує дуже багато прогалин, які треба якнайшвидше усувати.

У своїй роботі я намагався висвітлити основні засади забезпечення обвинуваченому права на захист, розповісти про права та обов`язки обвинуваченого і його захисника, та про їх участь у кримінальному судочинстві.

Для написання роботи я користувався чудовою книгою заслуженого юриста України Варфоломеєвої Тетяни Вікторівни "Защита в уголовном судопроизводстве", Конституцією України та Кримінально процесуальним Кодексом України зі змінами і доповненнями.

Кожен має право

на захист та правову

допомогу.[1]

Забезпечення права на захист.

Право обвинуваченого на захист включає в себе як право захищатися від підозри та обвинувачення, так і право захищати свої особисті і майнові інтереси.

Воно забезпечується тим, що закон:

а) наділяє обвинуваченого цілим комплексом процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри і обвинувачення у вчинені злочину;

б) надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь захисника в справі обов`язковою;

в) покладає на слідчі органи, прокурора і суд обов`язок розяснити обвинуваченому його процесуальні права (статті 53, 142, 294 КПК) і забезпечити можливість здіснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення.

В жодному випадку не можливо перекладувати обов`язок доведення своєї винуватості або невинуватості на громадянина - це мають робити посадові особи, тобто слідчі, прокурори, судді тощо.[2]

Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону[3] і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироку та інших рішень у справі.[4]

Обвинувачений.

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому Кримінально-процесуальним кодексом України порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після віддання до суду обвинувачений називається підсудним.

У вузькому розумінні слова обвинувачений є лише на попередньому слідстві. Але це поняття вживається і в більш широкому розумінні: щодо підсудного, засудженого і виправданого

Процесуальні права і обов`язки обвинуваченого (підсудного).

Серед тих осіб, які мають і відстоюють свій інтерес у кримінальній справі, обвинувачений, як і потерпілий, є центральною фігурою. Для захисту від обвинувачення та реалізації інших законних інтересів закон наділяє обвинуваченого процесуальними правами і передбачає гарантії їх здіснення.

Основні процесуальні права обвинуваченого:

- знати, в чому його обвинувачують;

- давати показання з пред`явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і від

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать