біогеоценоз 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ІНСТИТУТ ПРИРОДНИЧИХ НАУК

РЕФЕРАТ на тему:Біоценоз Виконаластудентка групи Б-21 м.Івано-Франківськ 2010
План 1. Біоценоз, як єдність рослинності і тваринного населення. 2. Склад і структура біоценозу. 3. Зв’язки в біоценозі. 4. Динаміка біоценозів. 5. Основні закономірності розподілу біоценозів. 6. Класифікація біоценозів.
1. Біоценоз, як єдність рослинності і тваринного населення Рослинний покрив і тваринне населення земної кулі надзвичайнорізноманітні, що пояснюється строкатістю умов існування в різних районахта великою кількістю видів рослин (понад 500 тис. видів і 1,5 млн. видівтварин), пристосованих до умов життя в певному середовищі. Всіорганізми, як правило, живуть у природі не ізольовано, а у зв’язку одинз одним, утворюють певні сукупності. Існує велика кількість угрупованьрослин і тварин різних за видовим складом, кількістю екземплярів,будовою, особливостями місцезростання. Біоценоз (з гр. біос – життя, коінос – загальний, спільний) – сукупністьрослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що заселяють певну ділянкусуші або водоймища (біотоп). Всі вони пов’язані як між собою, так і забіотичними факторами середовища. Біоценоз – це динамічна, здатна досаморегуляції система, компоненти якої (продуценти, редуценти іконсументи) взаємозалежать один від одного. В біоценозі виділяють:зооценоз (сукупність тварин), фітоценоз (сукупність рослин), мікоценоз(сукупність грибів), мікроценоз (сукупність мікробів). У польових умовах межі біоценозу і пов’язаного з ним біотопу найчастішевизначаються за змінами рослинного покриву, які можна добре спостерігативізуально. Рослинність або сукупність рослинних угруповань є невід’ємноюскладовою частиною ландшафту і одним із найбільш динамічних компонентів навколишнього середовища. Таким чином, фітоценози і зооценози є частиною більш складних природних систем – біогеоценозів, сукупність яких утворює біосферу Землі. Прикладом біоценозів можуть бути ліс, луки, степ, болото,сільськогосподарські угіддя тощо. Біоценози можуть формуватися як природним шляхом, так і під впливомдіяльності людини. Термін “біоценоз” був запропонований К. Мебіусом, який у 1877 р. описавугруповання тварин устричних банок. Чи включав Мебіус в поняття“біоценоз” рослини, залишається невідомим. Засновником вчення про угруповання рослин вважаються І.К. Па чоський(1896) та П.М. Крилов (1898). Вперше визначення рослинного угруповання –фітоценозу було дане І.К. Пачоським у 1915 році. Життя біоценозу визначається як біологічними особливостями, так іфізико-географічними умовами існування. Біоценоз вважається якбіологічним явищем так і географічним. Склад і будова біоценозу, його зовнішній вигляд, характер зв’язків міжорганізмами змінюється залежно від абіотичних факторів: кліматичнихфакторів, орографії, літологічного складу порід тощо.Набір біоценозів і їх особливості в різних зонах неоднакові. Біоценоз тісно пов’язаний з умовами неживої природи (біотопом).Аналізуючи закономірності розвитку лісових природних угруповань,В.М. Сукачов прийшов до висновку, що в природі існують системи, якіоб’єднують біотичні та абіотичні компоненти. Ці системи приурочені допевної території з абіотичними умовами, що називаються біотопом. Єдністьбіоценозу і біотопу – це природний комплекс, який В.М. Сукачов назвавбіогеоценозом.За визначенням В.М. Сукачова, біогеоценоз – це сукупність на деякій ділянці земної поверхні однорідних взаємодіючих, пов’язаних обміном речовини і енергії, природних компонентів – гірських порід, ґрунту,гідрологічних умов, рослинності, тварин і мікроорганізмів. 2. Склад і структура біоценозу Особливостями будь-якого біоценозу є видовий склад та структура. Кожен біоценоз має чітко визначений видовий склад . Загальна кількістьвидів рослин і тварин, властивих певному біоценозу, більш менш постійна,але між біоценозами різних типів досить відрізняється. Найбільш багатіза видовим складом біоценози вологих тропіків, а найбідніші – біоценозиаридних і холодних реґіонів. Загальна кількість видів, що складаєбіоценоз характеризує його видове багатство. Загальна кількість видів,що входить до складу біоценозу, їх різноманітність залежить від місцезнаходження, кліматичних та едафічних умов біоценозу, а також відйого історії розвитку. Видова насиченість біоценозу – загальна кількістьвидів, що припадає на одиницю площі. Залежно від видової насиченостірозрізняють біоценози прості і складні. У складних біоценозах велика кількість видів і взаємозв’язки між нимскладні. Причому, у найбагатших у видовому відношенні біоценозахпрактично всі види малочисельні. Так, у тропічних лісах, які маютьзначну флористичну насиченість, рідко можна зустріти поряд кілька дереводного виду. Усе це зумовлює формування досить складних біотичнихзв’язків. У таких умовах не буває масового розмноження окремих видів,біоценози характеризуються високою стабільністю. Видова насиченість залежить від кліматичних та едафічних умов. Так, тундри і пустелі охоплюють значно меншу кількість ви дів, ніжбіоценози вологих тропічних лісів. Велику флористичну насиче ність маютьвологі тропічні ліси. У лісах Шрі-Ланки налічується 1500 видів деревнихрослин, а в лісах басейну р. Амазонки – до 2500 видів.На формування видової насиченості значний вплив мають історичні фактори.В процесі розвитку б

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать