Показання і протипоказання до гемотрансфузії

ПОКАЗАННЯ І ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ГЕМОТРАНСФУЗІЇ

Коли, в яких випадках, за яких обставин показане переливання крові? Виходячи з того, що відомо про її функції, ще нещодавно кров широко використовували в клінічній практиці навіть тоді, коли без неї можна було обійтися.

Зараз переливання цільної консер­вованої крові значно обмежене. Її переливають лише тоді, коли вона конче потрібна. В іншому разі її за­мінюють компонентами або кровоза­мінниками.

З практичної точки зору, всі пока­зання і протипоказання до переливан­ня крові можна поділити на відносні і абсолютні. За абсолютними показан­нями кров переливають тоді, коли це потрібно для врятування життя люди­ни і без переливання вона неминуче помре. Це — смертельні кровотечі, шок III, IV стадій, клінічна смерть. Показання ці повинні бути чітко об­грунтованими. Часто одних клінічних ознак для цього замало, але знижен­ня систолічного тиску нижче за 100 мм рт.ст. після втрати крові, що вказує на 30 % дефіциту ОЦК, є підставою для переливання. І тут не слід відразу використовувати цільну кров. Треба почати з інфузії криста-лоїдних розчинів, пізніше перейти на еритроцитарну масу, а потім вже впродовж доби, за потреби, перели­вати цільну кров.

За відносних показань хворий може обійтися без переливання крові. Воно є лише одним із компонентів комплек­су лікування, але не має вирішального значення. Хворому бажано перелити кров, але за наявності протипоказань від неї можна відмовитися.

Відносними показаннями до пере­ливання крові є невеликі паренхіма­тозні і капілярні кровотечі, шок І, II стадій, лейкопенія, гіпопротеїнемія, ендогенні і екзогенні інтоксикації, сеп­сис, гострі і хронічні гнійні процеси, запальні процеси з млявим перебігом, сповільнена регенерація ран, інтокси­кація отрутами, які перетворюють ге­моглобін на карбоксигемоглобін (чац-ний газ) і метгемоглобін (фенол, анілін), передопераційна підготовка.

За останні роки відносні показан­ня до переливання цільної крові по­мітно звужені. Абсолютними проти­показаннями до гемотрансфузії є гострі крововиливи в мозок і тромбоз його судин, набряк легень.

Відносними протипоказаннями до переливання крові є такі:

1) патологія серцево-судинної си­стеми (гострий септичний ендокар­дит, міокардит, вади серця, пору­шення кровообігу II і III ступеня, гіпертонічна хвороба II ступеня, ви­ражений атеросклероз судин головно­го мозку, тромбоемболія);

2) захворювання легень (активний і дисемінований туберкульоз легень);

3) захворювання нирок і печінки, що супроводжуються порушенням їх функцій (оскільки з консервованою кров'ю вводять значну кількість про­дуктів розпаду білків, це ставить ви­сокі вимоги до органів, що знезара­жують їх, тому відносними протипо­казаннями до переливання крові мо­жуть бути амілоїдоз нирок, гострий гломерулонефрит, нефросклероз, го­стрий і хронічний гепатити);

4) гострий ревматизм;

5) алергічні захворювання (брон­хіальна астма у період загострення);

6) геморагічний васкуліт;

7) захворювання ЦНС (струс, за­биття і стиснення мозку).

Таким чином, підхід до переливан­ня крові у кожного хворого повинен бути індивідуальним із суворим ураху­ванням показань і протипоказань.

УСКЛАДНЕННЯ ПІД ЧАС ГЕМОТРАНСФУЗІЇ

Переливання крові — серйозне втручання у життєві процеси організ­му. Іноді воно може зумовлювати небажані тяжкі реакції і ускладнення. Багато з них пов'язані з грубим пору­шенням правил переливання крові.

Запропоновано багато схем і кла­сифікацій реакцій і ускладнень, пов'я­заних з переливанням крові. Згідно із запропонованою у 1973р. В. Філато-вим класифікацією, всі ускладнення можна поділити на 3 основні групи:

1) ускладнення механічного характе­ру; 2) ускладнення реактивного харак­теру; 3) ускладнення, пов'язані з інфікуванням хворого кров'ю донора.

Ускладнення механічного характе­ру пов'язані в основному з порушен­ням інструкцій щодо заготівлі або пе­реливання крові, погрішностями в техніці. Це — гостре розширення сер­ця, повітряна емболія, тромбоембо­лія і тромбоз.

Під час переливання великої кількості консервованої крові у хво­рих літнього віку із захворюваннями серця може настати гостре розширен­ня серця. Воно характеризується тим, що під час процедури або в кінці пе­реливання крові у хворого з'являють­ся затруднене дихання, відчуття стис­кання в грудній клітці, біль у ділянці серця, аритмія, тахікардія, спосте­рігається зниження артеріального тиску. Може зупинитися серце в пе­ріод діастоли.

З метою запобігання цьому усклад­ненню пацієнтам з факторами ризику краще переливати концентрати ерит­роцитів.

За появи ознак перевантаження кровообігу треба припинити перели­вання, провести кровопускання 200— 300 мл, ввести препарати, які тоні­зують м'яз серця (кальцію хлорид, кордіамін, глюкозу з інсуліном і вітамінами). У разі брадикардії рекомен­дують розчин атропіну сульфату. Якщо у хворого зупинилося серце, то проводять загальні реанімаційні захо­ди для виведення його зі стану клі­нічної смерті.

Життєвонебезпечним ускладнен­ням є повітряна емболія, тобто попа­дання повітря під час переливання крові в кровоносне русло. Повітря, яке потрапляє у вену, рухається в напрямку правої половини серця, звідти — в легеневу артерію і її гілки, закупорюючи їх. При цьому виника­ють раптова непритомність, ціаноз, зупинка дихання (апное) і серця (син-копе). Обличчя стає блідим і ц

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать