Природно заповітний фонд України як об єкт правової охорони

Реферат на тему:

Природно заповітний фонд України, як об’єкт правової охорони
Зміст.

Вступ.......................................................................................................................................... 2

1. Природно-заповідний фонд України як об‘єкт правової охорони................................. 2

2. Особливості організаційно-правової охорони природно-заповідного фонду............... 2

3. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд України. 2

Висновки................................................................................................................................... 2

Використана література........................................................................................................... 2

Вступ.

Одним з ефективних заходів охорони довкілля є заповідання. Більш як 100 років минуло з часу започаткування активної форми збереження й відтворення незай­маних ландшафтів в Україні. На 1 січня 1928 р. у нас було 6 дер­жавних заповідників.

Загальна площа шести запо­відників становила 68 500 га.

Перші паростки заповідання — природні заповідники - (резерва­ти), досягнувши максимального розквіту в 1951 p. (функціонува­ло 12 заповідників загальною площею 54 383,4 га), в подаль­шому стали жертвою політично­го вандалізму та екологічного нігілізму — надовго втратили (Асканія-Нова), а окремі і назав­жди (Прохорівський заповідник, Український парк природи та ін.) свій природоохоронний статус.

З розбудовою незалежної Ук­раїни загострюється увага до за­повідної справи, про що свідчать відповідні документи — Закон України «Про природно-заповід­ний фонд України», Указ Прези­дента України від 10.03.1994 p. «Про резервування з метою на­ступного заповідання природних територій», а також «Програма перспективного розвитку заповід­ної справи в Україні».

За короткий проміжок часу природно-заповідний фонд Ук­раїни зріс на 523 об'єкти пло­щею 767 тис. га. При цьому знач­но урізноманітнилися і основні функції природоохоронних тери­торій: збереження генофонду біо­ти, відновлення природних ре­сурсів, регуляція стану природ­ного середовища, використання з рекреаційною та моніторинговою метою. За даними Мінекобезпеки станом на 1 січня 1999 р., до природно-заповідного фонду вхо­дять: 15 природних заповідників, 4 біосферних заповідників, 8 на­ціональних природних парків, 2292 заказники, 2958 пам'яток природи, 22 ботанічні сади, 11 зоологічних парків, 36 дендрологічних парків та 510 парків-пам'яток садово-паркового мис­тецтва, 25 регіональних ландшафт­них парків, 741 заповідне урочи­ще. В цілому його загальну пло­щу доведено до 2274,54 тис. га, що становить 3,72 % від загаль­ної площі України.

1. Природно-заповідний фонд України як об‘єкт правової охорони.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу приро­доохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофон­ду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього при­родного середовища.

До природно-заповідного фонду належать:

а) природні території та об'єкти — природні та біосферні запо­відники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заказ­ники, пам'ятники природи, заповідні урочища;

б) штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва.

Правові основи організації, охорони, ефективного викорис­тання природно-заповідного фонду, відтворення його природних ком­плексів та об'єктів визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., в якому знайшли закріплення форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду України, цілі його використання, права громадян з означених питань.

Території природних заповідників, землі та інші природні ре­сурси, надані національним природним паркам, є власністю народу .України. Регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятники приро­ди, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні, зоологічні парки та парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть ви­користовуватися в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях; для потреб моніто­рингу навколишнього природного середовища.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду — це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і пра­вил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, .порядок охорони, ви­користання і відтворення їх природних комплексів.

Заслуговує на увагу правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Визначається з урахуванням їх класифікації то цільового призначення.»

Природні заповідники— це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення прир

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать