Застосування позитивного досвіду зовнішньоторгових режимів провідних зарубіжних країн в умовах ф

Застосування позитивного досвіду зовнішньоторгових

режимів провідних зарубіжних країн в умовах формування зовнішньоекономічних зв’язків України

Міжнародна торгівля будь-якої держави виступає рушійною силою розвитку її національної економіки. Отже, одним із найголовніших питань для економіки України є питання швидкого вступу її торгівлі в світову інтеграційну торгову систему, оскільки економічний розвиток і процвітання держави залежать від її власної торгової політики і вдало сформованого зовнішньоторгового режиму. В зовнішньоекономічній політиці будь-якої держави, і Україна не є винятком, виділяють дві діаметрально протилежні форми: вільну торгівлю і протекціонізм.

Початково для ринкової економіки притаманний принцип вільної торгівлі, коли держава використовує певні інструменти для лібералізації розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Додержанню принципів ринкової економіки сприяє:

• оптимальне розміщення виробничих сил і використання природних ресурсів;

• створення передумов для підвищення рівня добробуту народу.

Незважаючи на загальне визнання цих аргументів на різних етапах розвитку, держава інколи вдається до регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, обмежуючи вільну торгівлю, вдаючись до протекціонізму, з метою підтримки вітчизняних виробників шляхом обмеження доступу на національні ринки іноземних товарів. Очевидно, що протекціонізм перешкоджає дії ринкових механізмів. Прибічники політики протекціонізму висувають свої докази на його користь:

• забезпечується більша збалансованість у зовнішній торгівлі держави;

• обмеження ввезення закордонних товарів підвищує попит на продукцію вітчизняних виробників і стимулює ріст внутрішньої економіки;

• розвиток внутрішньої економіки веде до збереження і створення нових робочих місць і сприятливо впливає на ріст зайнятості, підвищення прибутків населення;

• захист внутрішнього ринку від напливу товарів із країн з дешевими ресурсами як захід, що запобігає зниженню заробітної плати робітників матеріального виробництва.

У 1930 році в США був прийнятий закон Сміта-Хаулі, у відповідності з яким запроваджувались найвищі митні збори на ряд товарів за всю історію цієї країни. Мета закону полягала в тому, щоб простимулювати розвиток внутрішньої економіки. Противники політики протекціонізму у зовнішній торгівлі впевнені, що прийняття такого закону спровокувало велику депресію 1929-1933 рр.

У відповідь на цей закон у 1934 р. був прийнятий закон про взаємні торгові відносини, у відповідності з яким ставки зборів були знижені майже удвічі. США та інші країни почали укладати в двосторонньому порядку угодипро режим найбільшого сприяння в торгівлі. У 1947 р. з'явився більш широкий договір, котрий отримав назву Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГУТТ). Підсумком Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів, які проводились у 1986-1993 рр. в рамках ГУТТ, стало утворення Світової Організації Торгівлі (СОТ).

В основу дії ГУТТ/СОТ покладено прагнення країн-учасниць угоди забезпечити взаємну лібералізацію торгових відносин і визначити обмеження для втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність.

Нині важко сказати, яка форма державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків України - вільна торгівля чи протекціонізм - є переважаючою.

У зв’язку з цим становить певний інтерес дослідження зовнішньоторгових режимів, форм і методів їх реалізації в тих країнах, котрі прийнято відносити до країн, що стали на шлях ринкових перетворень, в країнах, які зіткнулися з економічною кризою та використовували як спроби виходу з неї активні зовнішньоекономічні зв'язки як фактор впливу на розвиток внутрішньої економіки, за рахунок розширення ресурсних і наукових можливостей.

Приклад багатьох країн, що потрапили у фінансово-економічну кризу, показує, що лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і посилення ролі територій, областей, правильне використання інструментів зовнішньої торгівлі є одним із найголовніших факторів виходу з кризи.

Безумовно цікавим для України буде використання досвідуСША. Можна виділити основні положення найбільш ефективних форм і методів діяльності влади штатів щодо регіоналізації інвестиційних процесів і експортних виробництв, тенденції у функціонуванні регіональних механізмів регулювання економічної ізовнішньоекономічної діяльності в США:

1. Федеральний уряд фінансує більше половини усіх державних витрат на економічну і соціальну програми і визначає соціальну й економічну політику в штатах через механізми прямого та непрямого регулювання. Однак розвивається тенденція до децентралізації державних витрат, уряд штатів перетворився на основне джерело розподілу кінцевих фінансових засобів.

2. Розширення повноважень штатів у економічній сфері призвело до необхідності глибинних структурних і організаційно-правових змін у здійсненні регулюючої діяльності органів влади штатів. Перед урядами штатів постало таке ж завдання, що й перед федеральною адміністрацією: ефективно сприяти розвитку економіки.

3. Відбулася децентралізація прийняття і виконання рішень із зовнішньоекономіч-них питань, розподіл завдань і функцій між центром і штатами у сфері МЕВ. На рівні штатів і місцевої влади (графство тощо) існують і активно діють висококваліфіковані спеціальні підрозділи, що здійснюють комплекс заходів щодо активізації інвестиційних процесів.

4. Уряд штатів і міс