Письмове приладдя

Каліграфічне письмо значною мірою залежить від якості письмового приладдя. До письмового приладдя належать руч­ка, зошит, крейда, дошка.

РУЧКА

Починаючи з 1970/71 навчального року в Україні було за­мінено дерев'яну шкільну ручку, якою діти писали, користую­чись чорнилом у чорнильниці, на автоматичну, а з 1974/75 на­вчального року введено кулькову ручку.

Кулькові ручки для письма — різноманітні за своєю кон­струкцією і відповідають вимогам дорослих. Для учнів почат­кових класів випускаються спеціальні шкільні кулькові ручки типу РШ-49, що виготовляються з пластмаси різного кольору. Довжина такої ручки 14—16 см, діаметр — 7 мм; вона має пластмасовий ковпачок. Для зручності тримання ручки в руці вона має 6—8 продовжніх граней. Такі ручки в цілому відпо­відають методичним вимогам, але мають також недоліки: вка­зівний палець сповзає униз, що заважає спостереженню за про­цесом письма.

Бажано, щоб нижня частина ручки на відстані 10—15 мм від краю мала тонкі поперечні насічки, які запобігатимуть спов­занню пальців вниз.. Крім того, на відстані 10 мм треба мати одну грубішу (до 1 мм) поперечну насічку, за допомогою якої можна було б контролювати положення вказівного пальця під час писання.

Недоліком кулькових ручок є великий діаметр кульки та

недоброякісний метал, з якого їх виготовляють. При користу­ванні такими ручками дітям, які допускають помилки, пропус­ки, а тому змушені повторно наводити елементи та букви, до­водиться докладати при цьому значних зусиль, що зрештою не­гативно впливає на темп і якість письма. Користуючись кульковою ручкою, учень повинен мати промокальний папір або невеликий аркуш чистого паперу, бо трапляється неякісна пас­та, яка витікає з ручки і забруднює зошит.

Якщо учень пише автоматичною ручкою, то її щодня потріб­но заповнювати чорнилом. Така ручка пише добре тоді, коли чорнила набрано не більше норми. Фабрики випускають для шкіл автоматичні ручки спеціальної конструкції з урахуванням особливостей дитячої руки. Нині можна користуватися в на­вчанні за наявності спеціального фіолетового або синього чор­нила. Дослідження показали, що впровадження автоматичної ручки в навчальний процес прискорює навчання письма, полег­шує дотримання вимог гігієни письма.

ЗОШИТИ

Папір має бути достатньої щільності, злегка глазурованим, але не блискучим, добре проклеєним, бо учні пишуть з деяким натиском. На недоброякісному папері під час писання з'являю­ться різні дефекти, що не залежать від учнів, і це негативно впливає на їхнє ставлення до письма.

Розліновка учнівських зошитів має відповідати методиці навчання дітей письма в різних класах. Так, для 1 класу засто­совують зошит з розліновкою № 3 в дві горизонтальні рядкові лінії з допоміжною та контрольними похилими лініями. Конт­рольні похилі накреслені під кутом 65° зліва направо і розмі­щені на відстані 25 мм одна від одної (мал. 10). Крім того, ця графічна сітка має верхню надрядкову та нижню підрядкову (допоміжні) лінії, які визначають висоту великих літер. Якщо цих ліній немає, то висота великих букв визначається на око, але вона має дорівнювати 2/3 відстані між рядками.

Відповідно до програми загальноосвітньої школи учні 1 кла­су пишуть у такому зошиті протягом усього навчального року, а також у першій чверті другого класу.

Зошит з розліновкою № 3 вперше введено у 1 класі з 1970/71 навчального року. Необхідність заміни зошита з густою сіткою (див. мал. 10) була викликана тим, що письмо у ньому було дуже великим за розмірами і тому повільним. Це ускладнювало процес виконання вправ: дітям було важко писати елементи малих літер заввишки 9 мм. Ще складнішим було написання елементів великих букв. Висота їх досягала 15 мм. Недоліком

густої сітки було й те, що вона чітко визначала у прямокутній клітинці зошита місце для кожної малої і великої букви, а це обмежувало розвиток координації рухів кисті та пальців правої руки, притуплювало зір дитини. Внаслідок цього письмо у зо­шиті з графічною сіткою № 5 (див. мал. 12) було занадто складним тому, що діти на око визначали ширину букв, а та­кож сполучали елементи і букви між собою на середині рядка без середньої рядкової лінії. Це негативно впливало на темп і якість письма. Щоб запобігти цьому, слід у 2 класі переходити до письма у зошиті з розліновкою № 4 (див. мал. 11), а у 3 — у зошиті з розліновкою № 5 (див. мал. 12).

Малі букви у такому зошиті пишуться заввишки 3 мм (одна третина відстані між лініями). Великі букви по висоті займають 2/3 відстані у рядку. Ширина букв визначається на око за таким співвідношенням, як і в 1 класі (ширина до висоти як 1 до 1,5).

Письмо в зошиті в одну лінійку має бути похилим, з нахи­лом зліва направо під кутом 65°, як і в попередніх класах.

Для навчання математики в усіх класах восьмирічної і се­редньої школи застосовуються зошити в клітинку. Під час за­писів зошит має лежати похило, як і при письмі. Всі матема­тичні записи виконуються з таким самим нахилом.

У 1 класі арабські цифри пишуться заввишки в одну клі­тинку в напрямі від верхнього правого кута клітинки до се­редини нижньої її частини.

У 2 класі розміри цифр трохи зменшуються порівняно з 1 класом. Це дає можливість значно прискорити математичні записи. Така величина цифр залишається стабільною в усіх наступних класах.

Відповідно до програми зменшені розміри цифр діти освою­ють з того часу, коли вони починають вчитися розв'язувати приклади у стовпчик на всі чо