Основи реформування гуманітарної сфери

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА УПРАВЛІНСЬКІ ОСНОВИ

РЕФОРМУВАННЯ ГУМАНІТАРНОЇ СФЕРИ РЕГІОНУ

В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

У “Вступі” обгрунтована актуальність, визначені мета і завдання дисертаційної роботи, охарактеризовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, визначені методологічна та джерельна база, окреслені відомості про апробацію та структуру дослідження.

Перший розділ – “Теоретичні та практичні передумови розвитку гуманітарної сфери”. В даному розділі автором зроблено аналіз сучасного стану досліджень реформування гуманітарної сфери. Цій проблемі присвячена значна кількість наукових праць. Розроблені культурно-інформаційна теорія освіти та принципи національної освітньої політики, достатньо вивчені методи системного аналізу і функціонально-вартісного підходу в охороні здоров’я, розглянуті основи формування і функціонування потенціалу культури. В монографії Академії наук України “Економічні дослідження” розкриті питання формування соціальної політики та розвитку економічних механізмів в невиробничій сфері. Цікаві дослідження проведені Світовим банком в роботі “Україна. Соціальна сфера в перехідний період”, де на основі аналізу зроблена оцінка соціальних програм, та викладені рекомендації відносно адресності соціального захисту населення.

В той же час в наукових працях розглядаються окремо системи освіти, охорони здоров¢я, культури, соціального захисту населення без достатнього вивчення їх як частини єдиного гармонійного цілого – гуманітарної сфери, у їх взаємозв’язку та взаємозалежності. Не в повній мірі досліджений регіональний рівень реформування гуманітарної сфери на системо-функціональних принципах та організаційно-управлінські відносини регіональних органів влади з гуманітарними системами.

Дослідження, проведені в дисертації, показали, що на першому етапі реформування управлінські зусилля в основному зосереджувались на економічному секторі регіону. Розвиток ринкових процесів, відмова від старих структур і методів управління пожвавили виробництво, створили передумови для реформування гуманітарної сфери. В роботі регіон розглядається як система, що складається з двох основних частин – виробничої і гуманітарної (невиробничої), з послідуючим аналізом їх складових систем і підсистем, головних і другорядних ланок, взаємодії в умовах фінансової недостатності, взаємною залежністю, впливом одна на одну в умовах становлення ринку при регулюючих діях держави.

На основі аналізу статистичних даних та узагальнення практичного досвіду зроблено висновок, що гуманітарна сфера не в повній мірі виконує свою функцію щодо забезпечення науково-технічного прогресу, підготовки і перекваліфікації кадрів у відповідності з вимогами ринку, недостатньо впливає на покращення демографічної ситуації, стану здоров’я населення, його духовний і фізичний розвиток та соціальний захист. Відставання від ходу реформ в економіці і потреб суспільства справило негативний вплив і на стан самих гуманітарних систем. Споживаючи біля 90 відсотків регіонального бюджету, вони залишаються затратними, громіздкими, не досить ефективними, мають внутрішні проблеми, які негативно впливають на оплату праці, кадрове та матеріально-технічне забезпечення. Процесу пристосування до реалій, напрацюванню досвіду життєдіяльності в ринкових умовах заважає консервативність управлінських кадрів. Ускладнює ситуацію й те, що раніше в освіті – створювались навчальні заклади без врахування демографічної ситуації, особливо в сільській місцевості, в охороні здоров’я – орієнтація робилась на стаціонарне лікування, в культурі – на професійні колективи, а в соціальному захисті населення – на пільги.

В процесі розподілу власності заклади освіти, охорони здоров’я, культури та соціального захисту були передані у власність рад і управління регіональних органів виконавчої влади, можливості яких обмежені та неоднакові; це привело в ряді регіонів до механічного скорочення, закриття, ліквідації закладів, руйнування цілісних систем та набутого потенціалу.

Ідея реформування на практиці невиправдано спрощується до тези – приведення гуманітарної сфери у відповідність з можливостями фінансування. Рівень проблем гуманітарної сфери, їх гострота в Чернігівському регіоні особлива в зв’язку з тим, що область аграрна, малонаселена, з найскладнішою в державі демографічною ситуацією. З метою їх вирішення в дисертації дане визначення поняття “гуманітарна сфера регіону”, під яким розуміється сукупність невиробничих, соціально орієнтованих систем, які взаємодіючи, взаємодоповнюючи одна одну, забезпечують надання послуг освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту населення, його духовний та фізичний розвиток. Дане поняття ширше, ніж раніше вживане “соціальна сфера”, воно більш повно характеризує мету реформування, його орієнтацію на загальнолюдські цінності і конкретну особистість. Гуманітарна сфера об’єднує різні за призначенням системи в цілісну структуру за ознакою спільності багатьох функцій, мети та завдань. Соціально-орієнтоване суспільство неможливо створити без забезпечення розвитку гуманітарної сфери, на яку покладено практичне здійснення цього завдання. Гуманітарна сфера складається з чотирьох основних систем – освіти, охорони здоров’я, культури та соціального захисту населення. Під системами гуманітарної сфери розуміються цілісні структури, що формуються з підсистем, кожна з яких забезпечує досягнення конкретної мети – нав