Микола Маркович Волкович - засновник Української школи отоларингологів

МИКОЛА МАРКІАНОВИЧ ВОЛКОВИЧ - ЗАСНОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ ОТОЛАРИНГОЛОГІВ

9 грудня (27 листопада) 1998 р. виповнилося 140 років від дня народження Миколи Маркіановича Волковича, видатного вітчизняного хірурга, одного із засновників оториноларингології на Україні. Все його життя, невтомна лікарська, науково-педагогіч­на та громадська діяльність є гарним прикладом цілеспрямованості, безперервних творчих пошуків.

Микола Маркіанович одним з перших на Ук­раїні почав читати лекції по ЛОР-захворюванням. З 1889 по 1903 роки він першим читає студентам ме­дичного факультету Університета св. Володимира си­стематичний, але не обов'язковий курс з оторино­ларингології.

Людина високої ерудиції, широкого світогля­ду, неперевершений хірург, М.М.Волкович втілив в собі найкращі риси лікаря, педагога, науковця. Він був гідними учнем та спадкоємцем славної плеяди видатних діячів медицини - М.І.Пирогова, С.П.Бот-кіна, Г.А.Захар'їна та інших.

Микола Маркіанович Волкович народився, працював і прожив все життя на Україні. Він є справжнім представником української інтелігенції і заслуговує на те, щоб нащадки зна­ли його і пам'ятали про нього.

Микола Маркіанович народився 9 грудня (27 листопада) 1858 р. в невеличкому місті Городні, Чернігівської губернії, в родині церковного дячка. Всього дітей у батька було троє — двоє хлопчиків і дівчинка, Коля був старшим. Він навчався грамоті в три­класному повітовому училищі. Ще тоді на нього звернули увагу як на працьовитого і здібного учня. Після закінчення міського училища, за порадою вчителів, хлопчика відда­ли до класичної Чернігівської гімназії, куди він поступив відразу в другий клас.

В Чернігові він жив у своїх дуже бідних родичів, і йому з четвертого класу гімназії довелося заробляти собі на життя та ще допомагати своїм рідним. Гімназію Микола Маркіанович закінчив у 1877 р. із срібною медаллю і в тому ж році вступив до медично­го факультету Київського університету.

Студентські роки

Важко було жити в Києві бідному студентові. Але цілком випадково йому пощасти­ло влаштуватися на квартиру до однієї освіченої жінки, яка протегувала учнівській мо­лоді. Ця жінка з перших же днів почала допомагати бідному студентові, знаючи, що з дому від батьків він одержує дуже мізерну підтримку. Вона допомагала йому опанувати французькою і німецькою мовами. Микола Маркіанович до кінця свого життя з вдячні­стю згадував про свою добродійницю. Він ретельно записував все, що вона на нього витрачала, і після закінчення університету повністю розрахувався з нею.

Студент М.М.Волкович акуратно відвідував всі лекції і практичні заняття. Вдома він багато працював з підручниками і читав періодичну медичну літературу. Він був ретель­ним і працьовитим студентом. На третьому курсі М.М.Волоквич почав захоплюватись хірургією. Загальну хірургію в той час у Київському університеті читав Олександр Хрис-тианович Ринек, який дістав добру теоретичну і практичну підготовку в Медико-хірургічній академії і був видатним хірургом. Він першим на Україні ввів антисептику. Але остаточно у М.М.Воковича сформувався інтерес до хірургії при переході на IV курс, коли він почав відвідувати клініку Володимира Опанасовича Караваєва, сучасника і, до певної міри, учня М.І.Пирогова, тому що під його керівництвом В.О.Караваєв написав дисертацію на ступінь доктора медицини. На IV курсі М.М.Волкович остаточно обрав своєю спеціаль­ністю хірургію і їй присвятив своє життя.

Медичний факультет Микола Маркіанович закінчив у 1882 р. із ступенем лікаря з відзнакою.

Лікарська діяльність

Після закінчення медичного факультету М.М.Волкович відразу зайняв посаду штат­ного ординатора від університету в госпітальній хірургічній клініці, якою завідував про­фесор Ф.К.Борнгаупт (учень та асистент відомого хірурга Фолькмана). Це була 3-річна ординатура. Після її закінчення М.М.Волковича залишили в університеті стипендіатом у клініці ще на 2,5 роки для підготовки до професорського звання, і в той же час протягом півроку він виконував обов'язки прозектора на кафедрі фізіології.

Склавши іспити на звання доктора медицини, в 1889 р. М.М.Волкович захистив дисертацію і отримав звання доктора медицини. Докторська дисертація, запропонова­на Ф.К.Борнгауптом, а потім і монографія були присвячені риносклеромі. Ця моногра­фія відразу ж поставила М.М.Волковича в ряди діячів науки. В ній він глибоко розробив питання з клінічного боку, навівши велику кількість випадків, які він спостерігав. Чис­ленні джерела літератури, які він розглядав, дають чітке уявлення про цю хворобу з патологоанатомічного і бактеріологічного боку. Монографія має велику цінність, і усі пізніші дослідники риносклероми посилаються на цю працю.

В 1889 р. М.М.Волкович дістав від університету відрядження за кордон —у Німеч­чину для удосконалення з хірургії. Під час перебування там він пройшов курс горлових, носових та вушних хвороб.

Повернувшись до Києва, М.М.Волкович дістав звання приват-доцента і почав чи­тати студентам курс десмургії з вченням про переломи та вивихи, курс діагностики хірургічних захворювань і окремо — курс горлових, носових і вушних хвороб. 16 верес­ня 1889 р. М.М.Волкович став читати систематичний, але необов'язковий курс лекцій з оториноларингології. Тема його вступної лекції: "О важности болезней носа в патологии организма". Ця остання спеціальність дала йому велику кількість хворих, і вже на той час він здо