Економічні інтереси регіону

ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ РЕГІОНУ

В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його основну мету та завдання, подано коротку анотацію нових наукових положень, запропонованих автором особисто, показано теоретичне і практичне значення та апробацію отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження та сутність економічних інтересів регіону” розкрито природу економічних інтересів регіону. Для цього спочатку проведено аналіз історичної ретроспективи методології дослідження економічних інтересів і на основі узагальнення результатів даного аналізу сформульовано власне розуміння сутності економічних інтересів, яке виступає вихідним пунктом у дослідженні економічних інтересів.

Формування регіону як окремого економічного суб’єкта відбувається через виділення та об’єднання спільних економічних інтересів суб’єктів господарської діяльності, що проживають на його території. Тому економічні інтереси регіону існують об'єктивно і, відображаючи вимоги економічних законів до регіонального процесу економічного розвитку, конкретизують мету регіонального розвитку відповідно до природнокліматичних, економічних, історико-етнографічних, демографічних та інших умов. Під суб’єктом даних інтересів ми розуміємо частину території держави, виділену за спільністю природнокліматичних, етнічних, культурних ознак, а головне, за характерною спеціалізацією і структурою виробництва, спільною виробничою і соціальною інфраструктурою в адміністративну одиницю, свідомо скеровувану і координовану для досягнення певних цілей суспільного розвитку. У нашому дослідженні в якості регіону вибрано область, тому що на її прикладі найповніше реалізовується регіонально-цілісний підхід.

Досліджуючи суперечності економічних інтересів регіону, варто об’єднати їх у дві основні групи. Перша група включає суперечності між економічними інтересами регіону та економічними інтересами окремих суб’єктів його економіки, тобто соціально-регіональні суперечності, які пов’язані з неоднозначністю соціальних результатів економічної діяльності. Але провідне місце в складі суперечностей економічних інтересів регіону займає друга група – суперечності між загальнонаціональними економічними інтересами та економічними інтересами регіону, або національно-регіональні суперечності, які полягають насамперед у тому, що реалізація загальнонародних інтересів досить часто безпосередньо не збігається з реалізацією економічних інтересів кожного окремого регіону.

В умовах командно-адміністративної системи узгодження інтересів здійснювалося шляхом їхнього підпорядкування панівному інтересу, що сприяло накопиченню нерозв’язаних суперечностей. На жаль, незважаючи на це, в сучасних умовах в Україні досить часто спостерігається бажання зберегти і, при можливості, розвивати економіки окремих регіонів в тому стані, який склався в часи панування командної економіки, тобто зберегти статус-кво. На фоні невисокого рівня ефективності даної моделі значного поширення набуває імпорто-заміщуюча модель реалізації економічних інтересів регіону, яка може спрацювати в короткотерміновому періоді, але її негативні наслідки з часом обов’язково виявляться. Ринковий спосіб вирішення проблем реалізації економічних інтересів регіону, який можна назвати експортно-орієнтованим, базується на використанні теорії порівняльних переваг. Проте, ринок теж не здатен забезпечити ефективну реалізацію економічних інтересів різних регіонів. Крім цього, згідно зі статистичними даними механізми як командної, так і ринкової економічних систем в цілому навіть сприяють поглибленню суперечностей даних інтересів.

У другому розділі “Механізм реалізації економічних інтересів регіону в умовах трансформаційної економіки” досліджуються характерні властивості і роль основних компонентів механізму реалізації економічних інтересів регіону в умовах трансформаційної економіки: ресурсного потенціалу і організаційно-правових умов та фінансово-бюджетної системи його використання.

Реалізація економічних інтересів регіону в першу чергу залежить від рівня його економічного розвитку, зокрема, від рівня розвитку сфери виробництва матеріальних і нематеріальних благ, а також рівня розвитку виробничої та соціальної інфраструктури. Особливу роль відіграє співвідношення рівнів розвитку економіки взагалі та інфраструктури зокрема. На жаль, розбіжності між окремими регіонами України (див. рис. 1) як за рівнем розвитку сфери виробництва, так і за рівнем розвитку інфраструктури, особливо фінансової, є величезними.

У сьогоднішній Україні особливо різко виражені також суперечності між тактичним і стратегічним розумінням “структурної сили” регіону: високий рівень продуктивності суспільної праці і значна частка виробництва товарів народного споживання, здебільшого, характерні для регіонів з відносно невисокими рівнями виробництва валової доданої вартості і промислової продукції, і – навпаки. Крім того, аналізуючи вплив існуючих природних умов, видів та обсягів наявних природних ресурсів на формування економічних інтересів регіону, необхідно пам’ятати про небезпеку формування регіону як сировинного придатку. Проте ключовим компонентом ресурсного потенціалу регіону виступає його соціальний капітал, основна функція якого полягає у формуванні такого характеру соціальної організації економічних відносин між суб’єктами економічної діяльності, який би забезпечив максимально допустимий, за даних умов, рівень