Передумови регулювання кредитної діяльності в україні історія і сучасність

РЕФЕРАТ

на тему:

ПЕРЕДУМОВИ РЕГУЛЮВАННЯ

КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ:

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Становлення та розвиток системи регулювання кредитної діяльності і комерційних банків перебуває в постійному русі залежно від зміни по­треб економічного розвитку країни. Протягом історичного та соціального розвитку людства поступово формувались та набували нових форм еконо­мічні відносини між його представниками. Зокрема, ці відносини стосува­лися грошово-кредитного обігу і, як наслідок, виникала необхідність ре­гулювання їх. Необхідність регулювання кредитної діяльності пов'яза­на з циклічністю розвитку економіки, нерівномірністю інвестиційного процесу, коливанням споживчого попиту.

Слово "діалектика" передбачає в своєму первісному значенні логічний метод встановлення істини шляхом виявлення й подолання суперечнос­тей у судженнях опонента. Протягом другої половини XIX ст. та на по­чатку XX ст. вченими Є.І. Ламанським, Б. Лаумом, І.І. Куфманом, П. Ро­том, М. Арістовим, М.І. Зібером, Е. Мейєром та ін. проводилося вивчен­ня історичних матеріалів, що висвітлюють історію зародження та розвит­ку банківської справи, зокрема вчення про кредит. Ці дослідження знай­шли відображення в роботах З.С. Каценеленбаума, В. Лексиса, І.Ф. Гіндіна, Н.К. Соколова, М.В. Довнар-Запольського, І. Коропецького. Вони дають можливість у хронологічному порядку вивести етапи становлення та роз­витку передумов регулювання кредитної діяльності як необхідної скла­дової стабільності грошово-кредитних відносин.

Національна економіка України має своєрідні умови розвитку та національні надбання. На жаль, Україна не мала безперервної та повної політичної незалежності, не існує тяглості фінансово-економічних показ­ників, що дають можливість охарактеризувати стан розвитку кредитної, діяльності національної економіки. Тому для періодизації варто звернутися до політичних подій, що суттєво впливали на стан економічного розвитку України. Такий підхід виправданий для дослідження української і економіки, а саме регулювання кредитної діяльності як прояву потреби в стабільному поступовому економічному розвитку. Найбільшого економічного розвитку Україна досягала в періоди своєї самостійності. В ці часи набули суттєвого розвитку грошовий обіг, нагромадження капіталу, кредитні відносини та, як необхідність, застосовувались елементи регулювання кредитної діяльності.

Зважаючи на вищенаведені аргументи, на наш погляд, доцільно розглядати основні етапи розвитку системи регулювання кредитної діяль­ності комерційного банку в національній економіці України згідно з та­кими періодами.

І. Період до Київської Русі (до IXст.).

2. Київська Русь (IX— середина XIVст.).

3. Гетьманщина (середина XVII— середина XVIIIст.),

4. Період після Першої світової війни.

5. Незалежність України.

Період до ІХ ст. характеризується розвитком грошово-кредитного обігу та виникненням елементів регулювання кредитної діяльності в різ­них країнах. У багатьох первісних народів активно використовувалися система позик під роботу і навіть рабство за борги.

Першим та єдиним, протягом тривалого періоду в історії людства, ви­дом кредитних угод були позики грошима, хлібом та ін. Причиною пер­ших кредитних угод завжди була потреба, яку відчував кредитошукач через втрату чи недостатність доходу. Перші відомості про кредитну діяльність містить Закон Хаммурапі (2300 років до н.е.). Він визначав центрами кредитних операцій у Давньому Вавилоні храми, де зберігалися зерно, посуд, срібло та інші цінності. Майже одночасно із виникненням кредитних операцій виникла потреба регулювання цієї діяльності: хра­ми видавали позики під боргові розписки та відповідні проценти. В епо­ху першого розквіту Вавилонської монархії (2400-2100 рр. до н.е.) отри­мали розвиток приватні угоди про позику грошей під 17-20% річних. З.С. Канценеленбаум наводить відомості про існування в Ассірії в VII— IX ст. до н. е. векселів та чогось схожого на сучасні чеки, що виписува­лись на певну вагу срібла чи міді. Але ці операції проводились не для отримання фінансового прибутку, а для сплати зобов'язань громадян на користь держави та»храму. В VII—Vст. до н.е. у Вавилоні кредитні опе­рації почали здійснювати приватні банкіри. Відомі імена двох банкірів того часу: Ігібі та Мурашу, які здійснювали розміщення вкладів, що прий­няли на зберігання. Безумовно, регулювання кредитної діяльності якщо і проводилось цими банкірами, то лише на елементарному рівні, але точ­них відомостей про це праці вчених не подають.

З появою грошей та розвитком міждержавної торгівлі суттєво зміню­вались і економічні умови життя. Е. Мейєр вбачає в цьому причину соці­альних криз, здебільшого в VII—VIст. до н.е.: "Селянин вже не може обмінювати вироблені ним продукти на ті, які йому потрібні. З'явився посередник — гроші, і ринкові ціни залежать від становища великої торгівлі, від ввезення заморських продуктів. Для того, щоб купити одяг і життєві припаси, щоб поповнити свій інвентар, щоб прогодувати себе та свою родину в неврожайні роки, він повинен мати гроші, а через те, що їх у нього немає, він позичає під лихварські відсотки і потім, у випадку неплатоспроможності, він сам, його дружина і його майно зазнають усієї строгості боргового права. Та сама небезпека загрожує і поручителю: "поручись — і ти в небезпеці" — застерігає мудрий спартанець Хілон&q