Правові проблеми приватизації в Україні

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Києво-Могилянська Академія”

Департамент економічних наук

Курсова робота

“Мала приватизація в Україні :

методи проведення та сучасний стан”.

Виконав: студент 3-го курсу

Левчук С.В.

Науковий керівник:

доц. Ревенко В.Л.

Київ - 1998

Тема : “Мала приватизація в Україні :

методи проведення та сучасний стан”.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Законодавча база для здійснення малої приватизації.

1. 1 Загальні засади.

1. 2 . Закон України “Про Підприємництво”.

1. 3 . Закон України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств”(Закон про малу приватизацію).

1. 3 .1. Програма малої приватизації.

1 .3 .2 . Продаж об‘єкта малої приватизації шляхом

викупу.

1 .3 .3 . Продаж об‘єкта малої приватизації на аукціоні та за конкурсом.

Розділ 2. Мала приватизація та її роль у становленні малого підприємництва в Україні.

2. 1 . Мала приватизація - етапи становлення.

2. 2 Стан малого бізнесу в Україні порівняно з іншими країнами.

Висновки:

Література:

ВСТУП

Малий бізнес - невід‘ємна складова високорозвинутої ринкової економіки, атрибут сучасної моделі ринкового господарства. В Україні у 1997-му році діяло 100,5 тисяч малих та середніх підприємств і кооперативів, на яких працює 4,6% від загальної кількості зайнятого населення і які виробляють близько 10% від ВВП країни.[1] У Польщі та більшості розвинутих країн (Німеччині, Великобританії, Японії, Італії тощо) вага малого підприємництва у створенні національного продукту майже на порядок вища, очевидно, що тут ми поки що суттєво відстаємо.

Розпад радянського тоталітарного режиму та набуття Україною незалежності поставили економіку країни перед необхідністю роздержавлення та створення могутнього приватного сектору. Це може бути досягнуто двома шляхами: по-перше, приватизація, реструктуризація того, що є, і, по-друге, формування умов для виникнення нових підприємств. Коли ж великі підприємства не працюють, що й спостерігається в Україні, то вихід полягає в розвитку малого підприємництва. Ця форма підприємництва надає економіці гнучкості, мобілізує солідні фінансові та виробничі ресурси, створює сприятливе середовище для конкуренції, є важливим фактором структурної перебудови та раціонального використання ресурсів, вирішення інших проблем.

Розділ 1.

Законодавча база для здійснення малої приватизації .

1. 1. Загальні засади.

Приватизація - складова роздержавлення, що полягає у переході об’єктів державної власності у приватну і колективну форми власності. Приватизація - складний і неоднозначний процес, який має бути забезпечений відповідною законодавчою базою.

Тому вже в 1991-му році урядом суверенної України були прийняті ряд важливих законів , що окреслили головні принципи переходу до ринку. Серед них , зокрема, наступні закони, що стосуються приватизації:

· Закон “Про підприємництво”, 1991р.;

· Закон “Про підприємства”, 1991р.;

· Закон “Про власність”, 1991р.;

· Закон “Про приватизаційні сертифікати”, 1992р.;

· Закон “Про приватизацію майна державних підприємств”, 1992р.;

· Закон “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств”(Закон про малу приватизацію), 1991р.;

· Державні програми приватизації 1992 - 98-го років.

Звичайно подібні закони існували і у Радянському Союзі (наприклад закон “Про підприємства в Українській РСР”), але вони носили лише декларативний характер. В середині 80-х років було прийнято низку законів які окреслили правові стосунки у сфері підприємницької діяльності та сприяли розвитку підприємництва , але певні об‘єктивні причини, зокрема неможливість існування приватних підприємств та приватної власності на землю, унеможливлювали розвиток конкурентного ринкового середовища. Такі закони почали з‘являтись в Україні лише на початку 90-х років, коли було взято курс на приватизацію.

Приватизація в Україні здійснюється на основі законів і постанов, прийнятих Верховною Радою України, а також указів Президента України, які іноді суперечать закону і самим собі. Звідси потенційні можливості хабарництва і правопорушень. Суб‘єктом права державної власності є Верховна Рада України. Проте орган, який здійснює роздержавлення через приватизацію - Фонд державного майна України, не підпорядковується Верховній Раді, а відповідно до Постанови Верховної Ради України від 2 червня 1993 р. №3244-12 всупереч закону підпорядкований Кабінету Міністрів України. Виникає парадоксальна ситуація, що представник власності не контролює орган, що розпоряджається його майном.[2]

Недостатнє законодавче і нормативне забезпечення приватизаційних процесів, та й не тільки їх, викликане скоріше всього такими двома чинниками: по-перше, відсутністю належного досвіду у законотворенні і надто великим впливом політичних факторів на цей процес; по-друге, механічним використанням норм зарубіжного права на терит

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать