Письменники України - жертви сталінських репресій

…З порога

смерті…

Письменники України -

жертви стаалінських репресій

( Випуск перший )

Київ

" Радянський письменник"

1991

І знов обвугленими сірниками

На сірих мурах сірі дні значу,

І без кінця топчу тюремний камінь,

І тут напиваюсь досхочу,

Напившись, запрягаю коні в мори

І доганяю молоді літа,

Лечу в далекі голубі простори,

Де розцвітала юність золота.

- Вернітеся, - благаю, - хоч у гості!

- Не вернемось, - гукнули вдалині .

Я на калиновім заплакав мості …

І знов побачив мури ці сумні .

І клаптик неба, розп"ятий на гратах,

І нездрімане єхо у вовчку …

Ні, ні, на вороних мені не грати;

Я в кам'янім, у кам'янім мішку .

Михайло Драй - Хмара .

Суботньго ранку 19 липня 1941 року до ошатного помешкання в центрі Звенигородки, де після інсульту оклигував під опікою хатньої робітниці і прийомного сина - підлітка академік Кримський, завітав у супроводі місцевого міліціонера діловитий на вигляд молодик у цивільному. Просто з порога прибулий повідомив, що зважаючи на несприятлевий перебіг бойових подій на фронтах, уряд республіки виніс спеціальну ухвалу про негайну евакуацію в глиб країни Академії наук, і ось він, молодший лейтенант Гусєв, прибув сюди, щоб допомогти всесвітньовідомому вченому Агатангелу Кримському якнайшвидше дістатися до Києва, звідки його перправлять далі на схід .

- Про що клопочетеся, славний чоловіче? - гірко всміхнувся в ліжку вимучений недугою господар. - Хіба не бачите, я майже зовсім сліпий і напівпаралізований. В моєму становищі про смерть годиться думати, а не про евакуацію.

- Але ж усі київські академіки вже виїхали до Башкирії .

- То й хай собі їдуть. А має місце - в Звенигородці.

- Я, оперуповноважений комісаріату держбезпеки, змушений вас офіційно попередити, - нараз змінив тональність розмови нечеканий гість, - що наказ керівництва виконаю навіть всупереч вашій волі.

По тривалій паузі Агатангел Юхімович байдуже махнув рукою:

- Що ж , коли не бажаете рахуватися з моїми намірами, незважаючи на те, що я орденоносець, заслужений діяч науки, чиніть, як знаете…

Після хапливого прощання з домочадчями академіка на ковдрі винесли на вулицю, вмостили в авто, і він в компанії з мовчазним супровідником вирушив у дорогу. Надвечір, щасливо уникнувши зустрічей з " месершмітами ", що буквально прасували кулеметним вогнем шляхи Придніпров'я, дісталися до задимленої від пожеж столиці України.

Яке ж було здивування Агатангела Юхимовича, коли молодший лейтенант Гусєв приправив його не на київську квартиру по вулиці Малопідвальній, № 3, а в одиночку камеру спецкорпусу внутрішньої тюрми НКДБ. Хіба ж міг уявити вчений, що його заарештовано в справі так званих "маститих", яку єжовські "ангели смерті" тежелися скомпоневати ще в 1933 році?

Все з’ясувалося на першому допиті 22 липня, коли слідчий пред’явив академікові звинувачення трирічної давності в тому, що “він був ідеологом українського націоналізму і впродовж ряду літ очолював антирадянське націоналістичне підпілля”.

В кінці 30-х років єтовські опричники чи то не встигли належним чином вивершити слідчу справу для гучного процесу над “зграєю маститих ворогів народу”, чи, може, на той час у такому судилищі вже не було гострої політичної потреби. Бо найвидатніші представники інтелектуальної еліти українства або вже тліли в сирій землі, або доживали останні свої дні по численних сталінських гулагах.

По іншому склалася ситуація після злощасного 22 червня 1941 року. Вже в перші тижні масового наступу гітлерівці захопили величезні регіони України і на окупованих територіях почали насаджувати слухняну адміністрацію з місцевого населення. Лицарськи-абсурдний зрив у Львові 30 червня 1941 року засвідчив, що, попри мільйонні сталінські голодомори, масові репресії, невинне четвертування народної душі, в свідомості певних кіл українства не зачах потяг до творення своєї незалежності, суверенної держави. Ось тоді в нетрях беріївського відомства, певно, й пригадали про недовершену перед війною справу під кодом “маститі”.

Пригадали й спішно піднесли зі смертного одра академіка Кримського як ключову фігуру в замисленому політичному гранд процесі. До всіх видуманих у 1938 році єтовцями звинувачень прилучили ще одне, найтяжче і найнепрощенніше в позиції сталінської конституції: “За наявними даними, останнім часом він (себто Кримський) активізував свою діяльність, спрямовану на утворення самостійної буржуазії української держави, на відрив України від Радянського Союзу”.

До міфічного антирадянського націоналістичного підпілля нібито керованого напівживим академіком Кримським, були “підверстані” нещодавно заарештовані в Києві дочки класика української літератури Михайла Старицького – сімдесятитрирічна Людмила Михайлівна Старицькі-Черняхівська і шістдесятисемирічна Оксана Михайлівна Тешенко. А щоб “зловорожа підпільна організація Кримського” виглядала масовішою, пристебнули до неї ще й кількох маловідомих представників церковного кліру похилого віку, які копали в тюремних казематах.

На допитах усі заарештовані категорично заперечували існування якогось антинародного підпілля і свою приналежність до нього. Та їхні голоси чули тільки холодні тем

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать