Папірус Єгипет 3500 років до н е

Вступ

Коротка історія розвитку

Папірус – Єгипет – 3500 років до н.е.

Нижню частину стебла рослини ( 60 см ) рар– у – ur ( тростина на берегах Нілу ) гострим лезом розрізали на смужки, витримували у воді, прокатували дерев`яною качалкою на дошці та склеювали в листи. Перпендикулярно одному наклеювали другий шар таких самих склеєних смужок. Для склеювання використовували крохмаль.

Одержані листки били дерев`яними молотками, лощили каменем та висушували. Листки які висохли склеювали в смуги і отримували згортки папірусу придатного для письма.

Виробництво папірусу в Єгипті розквітало

протяujv ряду віків, причому

виготовлялось багато різних видів від

тоненьких листків до грубих обгорток.

Приблизно у 5 ст.. виробництво папірусу починає різко скорочуватись, тому що з`явився пергамент, а ще пізніше папір, а з 10 ст. папірус втратив всяке промислове значення. Зараз папірус виготовляється в Єгипті в невеликій кількості, тільки для любителів раритету та колекціонерів.

В 2 ст. до нашої ери в Малій Азії в Пергамському королівстві було організовано виробництво гарного матеріалу для письму із оброблених особливим методом шкір молодих телят, ягнят, козенят, віслюків. За назвою міста назвали – пергамент.

Пергамент був значно міцнішим, гнучкішим, довговічним, на ньому легше писати, можна писати з обох сторін, можна змити текст і нанести новий. Але виробництво працемістке, дуже дороге для створення однієї книги потрібно знищити сотні тварин. В Росії пергамент почали виготовляти в 15 ст. до цього купували за кордоном. На пергаменті написані державні грамоти, закони, цінні книги, а в 1036р. було написано Звід законів Древнього Новгороду “ Русская правда “ і багато інших пам`яток давньоруської культури.

Папір – Китай – Цай-Лунь – 105р. н.е.

Заслуга Цай-Луня в тому, що він як освічена людина вказав і вдосконалив вже відомий в Китаї спосіб виготовлення паперу і вперше відкрив основний технологічний принцип виробництва паперу – утворення листового матеріалу з окремих волокон шляхом їх зневоднення на сітці з попередньо сильно розбавленої волокнистої суспензії. Він не тільки відкрив новий принцип, але і ввів для цього нові знаряддя виробництва - ступку з товкачиком ( замість плоских каменів ) і сито – сітчасту форму, тобто застосував для виробництва паперу дуже поширені предмети хатнього начиння.

Метод Цай-Луня дозволив використати для виробництва паперу будь – яку рослинну сировину та відходи: луб`яні волокна тутового дерева та верби, пагони бамбуку, солому, траву, мох, водорості, будь-які ганчірки, конопляні пачоси, паклю.

Волокна вимочували у воді і товкли в ступі. Відлив листка здійснювався за допомогою черпальної форми обтягнутої знизу шовковою або джгутовою тканиною. Тонкі папери робилися разовим зачерпуванням маси на форму, а товсті - багаторазовим.

Відлитому листку паперу давали трохи підсохнути на формі, а потім його знімали і розкладали для сушіння на сонці на дерев`яному, гладко полірованому помості. Дякуючи простоті виробництва, різноманітності сировинних матеріалів і дешевизні ручної праці папір у Китаї виготовлявя самого різноманітного призначення. Він використовувався не лише для письма, але і для парасольок, квітів, серветок, рушників.

Спосіб виготовлення паперу китайці зберігали в найсуровішій таємниці і тільки у 4 ст. цей спосіб був освоєний корейцями та японцями, а потім його широко використовували монголи і татари. Напевно ними ж він і був занесений у Росію, тому що слово “ бумага “ походить від татарського слова “ бумуг“, що значить бавовна, крім того в середині 8 ст. хан Батий для збору податі провів перший всенародний перепис населення Русі на папері.

В Росії папір почали виготовляти значно пізніше. Є свідчення що папір власного виробництва в Росії з`явився в середині16 ст. при Івані Грозному і мав водяний знак з царським іменем. Сировиною для виробництва паперу було ганчір`я та бавовняні, конопляні, лляні волокна. Ганчір`я було єдиним видом сировини в Росії і Західній Європі аж до середини 19 ст..

Час появи паперу в Україні поки що остаточно не з`ясований. В історичній літературі називають перші паперові виробництва в Янові та Бруську. Технологію виробництва могли принести в Галич як араби, так і італійці.

До перших виробництв, що виникли і працювали на теренах сучасної України, відносяться папірні в Бруську ( 1541 – 1714 рр. ) та Лівицях ( 1549 – 1612 рр. ). Варто зауважити, що з 13 папірень, які діяли в 16 ст., лише 7 знаходились в межах сучасної України. Слід також зазначити, що дані виробництва виникли не лише на етнічних українських землях, а й засновувалися українцями.

Перша письмова згадка про Лівчицьку папірню відносяться до 1590р.. Але в результаті досліджень філіграней, цілком ймовірним є той факт, що в Лівицях паперове виробництво зародилося значно раніше. Зокрема, відомий в цей час рід Кортиків, якому й належала папірня, мав так званий герб Єліта . Оскільки цей герб зустрічається на філігранях з 1549 року, то не виключено, що виробництво паперу почалося не пізніше цього часу. Також інші спостереження дають усі підстави твердити, що лівчицький папір використовував Іван Федоров для свого “ Апостола “.

Величезним поштовхом до розвитку паперового виробництва в Росії стало створення Іваном Федоровим і Петром Мстиславцем книгодрукарської справи, які в 1564р. віддрукували першу російську