Паскаль обробка текстів

ПАСКАЛЬ: ОБРОБКА ТЕКСТІВ

ПОШУКОВА РОБОТА

1. Особливості організації текстів

У мові Турбо Паскаль для подання текстів на зовнішніх носіях означено спеціальний тип файлів з ім’ ям TEXT . Файли цього типу будемо називати файлами-текстами.

Елементами файлів-текстів є символи, але тип text відрізняється від типу file of char наявністю спеціальних підпрограм , пов’ язаних саме з розбиттям на рядки. Розглянемо деякі з цих підпрограм.

Спосіб, у який задається кінець рядка фізичного файла, залежить від файлової системи, і можна навіть його й не знати. Достатньо розглядати рядок файлової змінної як послідовність, що закінчується спеціальним символом. Він позначається словом eol . Рядок, складений лише цим символом, називається порожнім .

Слова eol немає в мові Паскаль, і в програмах воно не вживається .

Визначити, чи доступний кінець рядка eol у файлі під час виконання програми, можна за допомогою функції EOLN . З виклику

eoln(f)

повертається значення true , якщо доступний eol , і false у противному разі. У системі Турбо Паскаль ця функція повертає значення true , коли доступним є символ chr(13). Цей символ, власне, й задає кінець рядка. У текстах, створених "під DOS", за цим символом, як правило, іде chr(10), що позначає "переведення рядка". Позначимо ці символи як [13] і [10]. Ось приклад тексту, який говорить сам за себе:

ЦЕЙ ТЕКСТ[13][10]СКЛАДАЄТЬСЯ[13][10][13][10]

З П’ЯТИ РЯДКІВ,[13][10]З ЯКИХ ТРЕТІЙ ПОРОЖНІЙ[13][10]

Звичайно, приємніше читати цю послідовність у вигляді

ЦЕЙ ТЕКСТ[13][10]

СКЛАДАЄТЬСЯ[13][10]

[13][10]

З П’ЯТИ РЯДКІВ,[13][10]

З ЯКИХ ТРЕТІЙ ПОРОЖНІЙ[13][10]

Для визначення, чи прочитано текст, викликається функція EOF . У текстах, на відміну від типізованих файлів, ознака кінця файла може задаватися не лише засобами операційної системи, але й спеціальними символами в самому фізичному файлі. Для програм, написаних мовою Турбо Паскаль, таким символом є chr(26). Наприклад, наведений текст у фізичному файлі насправді закінчувався б не символами [13][10], а [13][10][26]. Якщо в тексті доступний символ chr(26), то з виклику функції eof(f) повертається true , за іншого символу – false .

Ім’ я input можна не вказувати у викликах та замість eof(input) чи eoln(input) писати eof чи eoln.

2. Записування в текст

Описання роботи з текстами, що є файлами на диску комп’ ютера, почнемо з записування, оскільки воно має набагато менше "підводних каменів", ніж читання.

Нехай далі f є ім’ ям файлової змінної типу text. Текст, як і файли інших видів, установлюється в початковий стан для запису викликом rewrite(f). Після цього файл стає порожнім. Для того, щоб дописувати до вже існуючого тексту, треба установити його в початковий стан для дописування викликом процедури APPEND :

append(f).

Після цього всі символи тексту, крім символу кінця файла, залишаються в тексті, і нові символи будуть дописуватися за останнім із них.

Запис у текст задається викликами процедур WRITE і WRITELN , першим аргументом у яких є ім’ я файлової змінної. При виконанні виклику

write(f, вираз-базового-типу-або-рядок )

спочатку обчислюється значення виразу. За цим значенням створюється послідовність символів, що його зображає , і копіюється в текст f. Наприклад, виклик

write(f, trunc( sqrt(9999) ) )

задає дописування в файл двох символів '9' і '9', що задають число 99.

У виклику можна записати одразу кілька виразів через кому:

write(f, вираз1 , вираз2 , ...).

Наприклад, за x=2 виклик

write(f, 'x=', x, '; x**2=', sqr(x))

задає виведення в файл послідовності символів x=2; x**2=4. До речі, такий виклик виконується як послідовність викликів

write(f, вираз1 ); write(f, вираз2 ); ...

Процедура writeln відрізняється лише тим, що за виклику

writeln(f, список-виразів-базових-типів-або-рядків )

за останньою сталою в текст додається eol (у Турбо Паскаль – [13][10]). Список виразів тут може бути порожнім – тоді лише додається eol .

У викликах процедур write і writeln після виразу через двокрапку можна задати ширину поля W під запис значення виразу, наприклад,

write(f, sqr(x):2).

Тут W =2. Нехай для запису значення виразу потрібно L символів. В останньому виклику L =1 за x<4, L =2 за 3<x<10, L =3 за 9<x<34 тощо. Якщо L £ W , то перед символами значення додаються W - L пропусків; а якщо L > W , то виводяться всі символи. Таким чином, за x=3 друкується пропуск і 9, а за x=100 – всі п’ ять символів 10000.

Після виразу дійсного типу можна також указати кількість N цифр дробової частини, що виводяться після десяткової крапки, наприклад,

write(f, sqrt(x): 7 : 3).

Якщо N указано, то виводиться стала з фіксованою крапкою та

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать