Проблеми життя та смерті в духовному досвіді людства

Кафедра філософії

Курсова робота

на тему

Проблема життя та смерті в духовному досвіді людства

Виконав:

2002

ПЛАН

ВВЕДЕННЯ................................................................................................. 3

ПРОБЛЕМА ЖИТТЯ В ІСТОРИЧНОМУ АСПЕКТІ................................ 4

У ЧОМУ СЕНС ЖИТТЯ?........................................................................... 5

ПРОБЛЕМА СМЕРТІ................................................................................. 5

ПРОБЛЕМА БЕЗСМЕРТЯ......................................................................... 5

ВІДНОШЕННЯ ДО СМЕРТІ, ПРОБЛЕМИ ЖИТТЯ, СМЕРТІ І БЕЗСМЕРТЯ в релігіях СВІТУ........................................................................................ 5

ВИСНОВОК................................................................................................ 5

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................. 5

ВВЕДЕННЯ

Життя і смерть - вічні теми духовної культури людства. Про неї міркували пророки й основоположники релігій, філософи і моралісти, діячі мистецтва і літератури, педагоги і медики. Навряд чи знайдеться доросла людина, що рано чи пізно не задумалася б про зміст свого існування, смерть і досягнення безсмертя. Ці думки приходять у голову дітям і зовсім юним людям. Про це говорять вірші і проза, драми і трагедії, листи і щоденники. Тільки раннє дитинство чи старечий маразм рятують людину від необхідності рішення цих проблем.

За невеликими виключеннями у всі часи і всі народи висловлювалися про життя досить негативно. Життя - страждання (Будда, Шопегауер і ін.). Життя - сон (Платон, Паскаль). Життя - безодня зла (Древній Єгипет). "Життя - боротьба і мандрівка по чужині" (Марко Аврелій). "Життя - це повість дурня, яку розповів ідіот, повна шуму і люті, але позбавлена змісту" (Шекспір). "Усе людське життя глибоко занурене в неправду" (Ніцше) і т.п.

Смерть і потенційне безсмертя - найдужча принада для філософського розуму, тому що всі наші життєві справи повинні, так чи інакше, порівнюватися з вічним. Людина приречена на міркування про життя і смерть, і в цьому її відмінність від тварини, що смертна, але не знає про це. Смерть - розплата за ускладнення біологічної системи. Одноклітинні практично безсмертні й амеба в цьому змісті щаслива істота.

Століттями людство намагається, хоча б теоретично, спростувати цю тезу, довести, а потім і втілити в життя реальне безсмертя. Однак ідеалом такого безсмертя є не існування амеби і не ангельське життя в кращому світі. З цього погляду людина повинна жити вічно, знаходячись у постійному розквіті сил. Людина не може примиритися з тим, що саме їй доведеться піти з цього чудового світу, де кипить життя. Бути вічним глядачем цієї грандіозної картини Всесвіту, не випробувати "насичення днями" як біблійні пророки - чи може бути щось більш привабливим?

Але, міркуючи про це, починаєш розуміти, що смерть - мабуть, єдине, перед чим усі рівні: бідні і багаті, брудні і чисті, улюблені і нелюбимі. Хоча й у давнину, і в наші дні постійно робилися і робляться спроби переконати світ, що є люди, що побували "там" і повернулися назад, але здоровий розум відмовляється цьому вірити.

Замічено, що мудрість людини часто виражається у спокійному відношенні до життя і смерті. Як сказав Махатма Ганді: "Ми не знаємо, що краще - жити чи вмерти. Тому нам не варто ні надмірно захоплюватися життям, ні тріпотіти при думці про смерть. Ми повинні однаково відноситися до них обох. Це ідеальний варіант.

ПРОБЛЕМА ЖИТТЯ В ІСТОРИЧНОМУ АСПЕКТІ

Людина - насамперед, жива істота. Для того, щоб виявити специфіку людського життя серед інших організмів, потрібно визначити, що таке життя, у чому його сутність і якісна своєрідність.

Люди віддавна намагалися осягнути таємницю життя. Уже древні мислителі в явищах життя вбачали щось істотне, що відрізняє їх від явищ неживої природи. Так великий давньогрецький філософ Аристотель, розуміючи живу істоту як єдність матерії і форми, тіла і душі, головною ознакою життя вважав здатність до самостійного руху. Але в зв'язку з тим, що матерія сама по собі, на його думку, нездатна до руху, то життєвою силою, що рухає і направляє тіло в його розвитку, як він думав, є душа і форма.

У далекій стародавності людей уже цікавило питання не тільки про те, що таке життя, але і питання про його походження, про те як з'явилися рослини, тварини, людина. Це знайшло відображення в міфах різних народів. Давньогрецькі міфи оповідають, як Зевс наказав зробити людський рід з “кісток великої матері”. Під матір'ю малася на увазі мати-Земля, а під кістками її камені. За деякими іншими древніми сказаннями, людина була створена з глини, землі, дерева чи безформних живих істот. Те ж стверджував у системі своєї матеріалістичної філософії Демокрит. За його уявленнями, атоми, сплітаючись, утворюють різні речовини, а також рослини і тварин не безпричинно, а “на якій-небудь підставі й у силу необхідності.

З поширенням християнства в європейських країнах стало загальноприйнятим біблійне сказання про створення життя на землі богом. Біблійна міфологія відрізала шляхи всякому дослідженню дійсних причин виникнення світу, і середньовічним мислителям залишилося лише “з'ясовувати” яка тривалість життя Адама, “уточнювати” на якій мові він розмо

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать